Ідеологія і роль політичної ідеології в суспільстві

ІІІ. Функціон. конц. і. – інструмент соц. інтеграції, за доп. певних ідей об’єдн. лю. у вел. спільноти.IV. І. – інструмент обгрунт. групов. інтер. і об’єдн лю. на їх захист. І. – теор. опрацьоване відображу. специ. поглядів цінностей і інтер. класів, націй, конфес., які поч. вход. у пол. процес.

Перша конц. Вебер, Менгейм, Дюркгейм, Маркс. І – державні конц. На осн. цих поглядів у 50-х рр. ХХ ст. зародж. конц. де ідеології за якою зх. су-ва вважались деідеологізованими. Але вони перейшли до реідеологізації, бо саме і. підтрим. існуючий політ. режим.

Ін. конц. форм у криз. етапи розв. сус-ва, коли накопич. нерозв’яз. пробл. Тоді І. відіграє інтегруючу роль.

IV. тлумачить І. як теорем. узагал. поглядів на суп. розв. через інтер. певних груп на-ня.

І. творять лю., які творять еліту нації і намаг. виступ. від імені всього нар. це інтелектуали, які в процесі утв. І. спир. на теор. спадок попер. поколінь.

Процес формування І. відбув. споч. виник. пол. ідея – своєрідний ідеал. образ соц. дійсності, або план Пол. ді-сті. н-д, для лібер. пол. ідея – непорушність пр. і св. особи, для націон. – націон. ідея дух самоствердж. Нар., для соціал. – соц. ідея захист матер. інтер. трудових класів. Розвиваючись ПІ  в теорію, а потім в іпотезу дає змогу висловити передбач. про внутр. зв’яз. пол. явищ з фактичними даними. В міру накоп. знань гіпот.  у пол. конц. – це форма знання, в якій вираж. Цілісне розум.. об’єкта пізнання. Дальше пол. теорія, яка вивч. не окр. властивості пол. процесів, а си-му пізнання всіх явищ сформована теорія переходить на рівень пол. доктрини певного народу чи сивіл. Дальше пол. докт. втіл. у певні пол. ін-ти. Колишні комун. Ін-ти будув. за ідеол. схемою, але і найдемокр. – втілення ідей лібер.

Рівні функціон.

1.теор- концептуал. на якому форм осн. полож., суп-кол. цінності і цілі певного класу нації, де-ви.

2.програмно-пол. Ідеї, принц. переводяться у програми, гасла, вимог . самі ці вимоги форм. управл. ріш. і. викор. партіями і гром. об’єднаннями для мобілізації мас.

3.актуалізований практичне засвоєння на-ням певної І.

І. завжди намаг об’єдн. лю. на основі певної ідеї, здатність об’єдн. насел. зележить наскільки ідеї близькі до реал. ж.і. невід’єм. частина ж. су-ва, компон пол. си-ми. Неідеол. пол. беззбройна пол., бо здобуття вл. і провед. певних пол. курсів відбув. за допомоги І.

П.І. є підвидом І. і визнач. як набір ідей і перекон., які ха-ють ставлення лю. до пол. ін-тів...

Роз’яснює су-ву те, що є для них цінним, а з чим боротися і що змінити, пов’яз. з пол. повед. і ді-стю.

Розгляд осн. Пробл.

-місце і значення гр.-на в су-вом;

-нац. інтерес;

-віднош між гр.-ном і су-вом;

-ха-є пол. вл.;

-дає оцінку суб. пол;

-ха-є суть де-ви і її ф-ції;