Ідеологія і роль політичної ідеології в суспільстві

План

1.Виникнення і суть поняття політичної ідеології.

2.Структура і класифікація політичної ідеології.

3.Функції політичної ідеології.

4.Вплив політичної ідеології на суспільство.

1. Поняття “ідеологія” стосується перш за все політичного життя. Сам термін походить від гр.. ідеї (форма, вид, уява) та логос (слово).

По різному ставляться до цього поняття: “+”, “-” . Але в реальному життя ідеології, як такої не існує. В суспільстві функціонують багато від’ємних . саме ці ідеології формують або деформують соціально реальність через вплив політичної влади. Тому б-я зміни в державі потреб3. ідеолог обгрунтов. Взагалі ж.і в суч. Пол. викор. в політиці.

І порад. епоха Просвіт., бо саме в цей період відбув. перех. від реліг.-міф до соціального. Нове розуміння суспільства було викл. у праці Монтеск’є “Про дух законів”. Друга прич.- зародж. світської науки (XVI-XVIII).

Дальше бурж. ФР. і Ам. револ. Саме п.і. виник. після Фр. револ. 1796 р. вперше п.і. викор. у своїй праці Антуан Дестю де Тресті “Елементи і”. На його думку найб внесок зробили Локк, Гельвецій, Гольбах. За ним і. – наука наук, яка була повинна з’сув. походж всіх нау. Ідеологія має служити суспільству, бо носить ідеї справедливості і рівності. Ідеологія – наука про ідеї, завдяки яким аналізуючи дух. діяльність люд і сутність понять, ідеологи повинні були виробити правила для існув насел. Ці конц. він втілив у реф освіти у Фр.

Вперше негат поставився до і Наполеон, бо вони не вірили нагальним проблемам.

На поч. ХІХ ст. і.  на засіб легітимації вл Б-я поч. Режим, який прагне стаб має легітимізувати себе за доп. б-я І.І ств.

Ще прич. виник і. – складний розв. суспільства. Суспільство – наслідок діяльності людини, а що керуються і.

Амосов і – певна словесна модель, які оцінюють дії гр.-на і держави. На його думку і в суспільстві має розділ лю. і визнач. взаємовід між ними.

Оксфордський словник: і . – б-я докладна і внутр послідовна форма ідеї за доп яких соц. групи пояснюють світ. лю сприйм навк. серед. за доп і, бо вона і утв. лю. свідомість.

Маркс і Енгельс: і. – фальшива свідомість, прирівнювали і до рел., тому на поч.. ХХ ст. з’являється пон. пролетарської і.

Ленін і. полід на 2 групи: громадянську і соціалістичну, вказ. на класовий характер і. за соціалізму І. називали систему поглядів і ідей, в яких оцінюються віднос лю до діяльності. У класов. суспільстві І. є завжди класовою.

На поч. ХХ ст. був і ін погляд на і.

Представники Франкфурт. школи Маркізе, Фромм і ін. негат. ставидися до і. але критик її вони за розг взаєм і. і суспільство, а тот. – усього класу.

У 1958 р. Бел висунув конц. кінця епохи і., яка поляг в тому, що і. вже не відігр. вел. ролі, бо немає клас. бо-би і утв. загальнонап. партії. Але ця конц. утопічна, бо у 70-х рр.. відбувся розквіт І.

На думку суч. вч. і. – різновид корпорант свідом., яка виправдовує зазіхання окр. групи осіб на вл. і прагне відповідно підкорити гром. думку власним цілям.