Сучасні проблеми політичного розвитку США

Скоротилась також чисельність американського військового персоналу, що брав участь у миротворчих операціях під командуванням ООН. Щоправда, незначно, оскільки вона й так була невеликою. Станом на 31 жовтня 2001 року у восьми миротворчих операціях, очолюваних ООН, брали участь лише 804 особи: 3 — в операції UNTSO (на Близькому Сході), 11 — UNIKOM (Ірак — Кувейт), 15 — MINURSO (Західна Сахара), 602 — UNMIK (Косово), 96.— UNMIBH (Боснія), 2 — UNOMIG (Грузія), 68 — UNTAET (Східний Тимор), 7 — UNMEE (Ефіопія та Еритрея) [20].

Адміністрація Дж.Буша знайшла можливість зменшити навіть цю незначну військову присутність. Станом на 31 квітня 2003 під керівництвом ООН перебувало вже лише 584 американських військовослужбовців: 3 — UNTSO (на Близькому Сході), 1 — UNIKOM (Ірак — Кувейт), 524 — UNMIK (Косово), 2 — UNOMIG (Грузія), 47 — UNTAET (Східний Тимор), 7 — UNMEE (Ефіопія та Еритрея).

4. Вплив антитерористичної кампанії на політику США

щодо миротворчої діяльності

Активне впровадження США військової боротьби з тероризмом та країнами-спонсорами тероризму створює нові умови для розвитку політики цієї країни щодо миротворчої діяльності. Аналіз фактів дає можливість стверджувати, що війна з тероризмом тільки посилює тенденції, що були наявні в політиці адміністрації США і перед тим. З одного боку, окремі дослідники припускають (і це відповідає дійсності), що США повинні бути зацікавлені у стабільності країн, де є загроза укорінення терористичних організацій. З другого боку, збільшилась потреба у використанні військ безпосередньо у військових операціях. Ці дві обставини змушують США, по-перше, активніше вилучати свої війська з миротворчих контингентів і, по-друге, заохочувати своїх друзів і союзників до направлення військ для участі в миротворчих операціях у країнах, де можуть активізуватися терористичні мережі.

Про зв’язок між необхідністю вивільнення військових частин для боротьби з тероризмом і активізацією нинішньої політики США щодо миротворчої діяльності неодноразово заявляли і чільні представники Міністерства оборони США. Зокрема, під час зустрічі, присвяченої захисту Західної півкулі, що відбулася в листопаді 2002 року в Сантьяго, міністр оборони США Д.Рамсфельд запропонував план залучення флотів південно- та центральноамериканських країн до «патрулювання з метою перехоплення наркотиків, зброї тощо на територіях, якими Сполучені Штати Америки змушені були знехтувати під час війни з терором». Його заступник Д.Фейт заявив, що терористичні атаки стали причиною «звернення США до інших країн, аби ті розглянули можливість внеску до контингенту МФО на Синайському півострові і взяли на себе частину функцій США».

Питання впливу на миротворчу діяльність США війни в Іраку, яка, безумовно, відкрила нові перспективи для подальшого розвитку політики США у цій сфері, потребує, на нашу думку, додаткового осмислення і, можливо, окремого розгляду.

5. Сучасний стан зовнішньої політики США

Представники Державного департаменту США висловили свою стурбованість тим фактом, що Росія постачає зброю Іранові, Сирії і Венесуелі, а також політикою російського керівництва відносно Грузії та інших сусідніх країн, передає (С)Reuters.Виступаючи на прес-конференції в Брюсселі перед зустріччю з представниками ЄС, заступник помічника держсекретаря США Девід Крамер заявив, що вітає співпрацю з Росією в питаннях боротьби з тероризмом, а також участь РФ в розв"язку питань щодо ядерної програми Ірану і КНДР. Проте він відзначив низку аспектів, які не влаштовують США. Дані аспекти, за його словами, істотно ускладнюють російсько-американські відносини. До них належить дуже жорстка політика Росії відносно кількох сусідніх держав, крім того, у США є серйозні занепокоєння вважати, що Росія продає зброю країнам, з якими їй не слід було б співробітничати в цьому питанні, - таким як Іран, Сирія і Венесуела. Наприкінці своєї заяви Д.Крамер зазначив, що, на відміну від СРСР, у відносинах США з Росією було досягнуто значного прогресу, проте це ще далеко не межа можливого розвитку відносин в кращий бік.

5 січня США запровадили нові санкції проти низки російських, а також китайських і північнокорейських компаній. Ці компанії звинувачуються у продажі зброї Іранові, Сирії і Венесуелі. Зокрема, що стосується Росії, санкції було накладено на ФГУП "Рособоронекспорт", Тульське КБ приладобудування і Коломенське КБ машинобудування. Запроваджені санкції передбачають 2-річну заборону американським державним і приватним фірмам на торгівлю з цими компаніями. Тим часом в "Рособоронекспорте" заявляють, що компанія здійснювала торгову діяльність як офіційний посередник і постачала за кордон російське озброєння і військову техніку, керуючись міжнародними правовими нормами і законодавством РФ.