Сучасні проблеми політичного розвитку США

Взаємовідносини з союзниками. Після приходу до влади нинішнього керівництва США зіткнулися з помітною зовнішньою протидією їхнім планам щодо обмеження участі США в миротворчих операціях. Це змусило адміністрацію Дж.Буша дещо переглянути анонсовані радикальні кроки щодо зменшення присутності своїх військ у миротворчих силах. За збереження американських військ у зонах проведення миротворчих операцій виступають і ті країни, війська яких несуть службу разом з колегами з США (наприклад, країни НАТО, що беруть участь у миротворчих операціях на Балканах), і ті, що безпосередньо отримують користь від присутності на своїй території американського військового контингенту, скажімо, Ізраїль, Єгипет тощо.

Прихильники радикального скорочення присутності американських миротворчих сил, схоже, ще й недооцінили символічний вимір проблеми. Адже сама наявність — хай навіть незначна — військ США в зоні того чи іншого конфлікту може мати важливий стримуючий вплив на його учасників.

В адміністрації США більш жорстку позицію стосовно участі американських військ у миротворчих операціях займає військове відомство, водночас державний департамент нерідко пом’якшує заяви тих чи інших військових чиновників. Пояснюється це, очевидно, тим, що на позицію цього відомства більшою мірою впливає необхідність збереження тісних відносин з американськими союзниками і партнерами.

З огляду на перші місяці перебування при владі, в адміністрації США, схоже, утвердилась компромісна думка про те, що слід «зберігати миротворчість в арсеналі військових засобів з метою стримування агресії в окремих ситуаціях і регіонах». Відомства адміністрації Дж.Буша проводять політику, що, хоч і відрізняється в деталях, проте загалом відбиває одну спільну настанову.

Значення проблеми боєготовності військ. Для країни, світове лідерство якої змушує її постійно бути напоготові до активного використання збройних сил за їх прямим призначенням, участь у миротворчих операціях створює серйозну додаткову проблему. Залучені до виконання миротворчих завдань війська не можуть тренуватися і втрачають таким чином навички, необхідні для ведення бойових дій. Згідно з висновком контрольно-ревізійного управління США, «навіть підрозділам тактичної ланки після проведення миротворчих місій необхідно близько шести місяців, аби відновити належний рівень боєготовності, а з’єднанням необхідно ще більше часу».

Питання боєготовності військ, які беруть участь у миротворчих операціях, викликає стурбованість представників адміністрації Дж.Буша. Ще перед виборами К.Райс застерігала, що «використання американських збройних сил як всесвітньої (рятівної) служби знижує спроможності і засмоктує солдат у виконання миротворчих ролей». Міністр оборони Д.Рамсфельд також обурювався тим, що «великі частини армії були надіслані до Боснії, а потім її ще й критикували через те, що боєготовність тих частин зменшилася, оскільки вони були не в змозі практикувати необхідні для ведення бою навички». Про важливість цього питання свідчить висновок Н.Серафіно: для Конгресу це є «найбільш актуальною» проблемою, пов’язаною з миротворчою діяльністю. Очевидно, що питання боєготовності військ є одним з головних мотивів, що визначають політику США щодо миротворчої діяльності.

3. Участь військ США в миротворчих операціях

Ознайомлення з динамікою чисельності американського військового персоналу, що протягом 2001-2003 років брав участь у миротворчих операціях, дає можливість стверджувати, що адміністрації Дж.Буша загалом вдається реалізовувати проголошену політику максимально можливого вивільнення своїх військ від миротворчої діяльності. Помітно скоротилася чисельність американських військ, що брали участь у миротворчих операціях і під керівництвом ООН, і на іншій основі (SFOR у Боснії, KFOR у Косові, MFO на Синайському півострові).У 2000 році США не надавали в розпорядження миротворчих сил ООН жодної укомплектованої військової частини, а лише військових спостерігачів та поліцейські підрозділи. Всі військові частини брали участь виключно в операціях у Боснії та Косові. Протягом 2001-2003 років у балканських операціях SFOR і KFOR була задіяна найбільша кількість усіх військ США, що брали участь у миротворчій діяльності. Щоправда, формально найбільшим є 37-тисячний контингент у Південній Кореї. Однак, з огляду на його відмінні військові функції, дослідники рідко розглядають американські війська в Кореї у контексті миротворчої діяльності. Саме тому вивільнення американських військ з балканських операцій є ключовим завданням у рамках загального перегляду політики США щодо миротворчої діяльності. Якщо у квітні 2000 року американський контингент у Боснії становив 4,6 тис. військових, то вже в липні 2002.р.— приблизно 2,4 тис., а в січні 2003.р..— лише 1,8 тис. солдатів резерву і національної гвардії. Присутність американських військ у Косові також зменшилася (проте не так відчутно). У грудні 2002 року там перебувало близько 6 тис. американських військовослужбовців, а на початок квітня 2003 р. американський контингент у Косові налічував близько 5,4 тис. військових.