Сучасні проблеми політичного розвитку США
1. Основна політика сучасного уряду США
Після терористичних нападів 11 вересня 2001 Буш оголосив глобальну війну проти тероризму і наказав вторгнення до Афганістану з метою скинення руху Талібан, знищення Аль-Каїди та захоплення Осами бін Ладена. Така відповідь на терористичні напади 9/11 привела до значного росту його популярності. З проводу контролю іракської зброї масового знищення Буш наказав вторгнення до Іраку, хоча інспекції, які велися у той час, ще не закінчилися і зброя масового знищення, яку США намагалися захопити, ніколи не була знайдена. Слід за скиданням уряду Саддаму Хусейну в Іраку, Буш започаткував програму встановлення демократії на Близькому сході, особливо в Афганістані та Іраку. Називаючи себе «військовий президент», Буш виграв переобрання в 2004 після інтенсивної і гарячої виборчої кампанії.
Починаючи з переобрання, Буш одержує все більш і більш гарячу критику, навіть від колишніх союзників, як за його управління операцією в Іраку і за тортури ув'язнених в'язниць Абу-Граїб та Гвантанамо, так і щодо таких внутрішньополітичних питань як заборона дослідження стеблових клітин, дуже повільна допомога постраждавшми від урагану Катріна, нагляд за громадянами з боку Агентства національної безпеки, дефіцит бюджету, номінація Гаррет Мієрс і цілий ряду скандалів, наприклад звинувачення у корупції Джека Абрамова і можлива фальсифікація даних щодо наявності зброї масового знищення у Іраку. Згідно опитам, його популярність значно знизилася (на 2006).
Прихід до влади в США республіканської адміністрації на чолі з Дж.Бушем-молодшим став початком якісно нового етапу в розвитку політики США щодо миротворчої діяльності. Різні підходи до цього питання нинішньої та попередньої адміністрацій стосуються не лише суто військово-технічних питань, але й свідчать про різні погляди нового уряду на стратегію розвитку країни та ієрархію національних інтересів. Ставлення США до миротворчих операцій набуває особливого значення у зв’язку з необхідністю здійснення постконфліктного миробудівництва у таких країнах, як Ірак і Афганістан.
США дедалі активніше прагнуть впливати на перебіг світових процесів у сфері безпеки. Тому є підстави для припущення того, що політика США щодо миротворчої діяльності позначиться також і на особливостях проведення миротворчих операцій і в рамках ООН, і в рамках регіональних організацій чи військово-політичних коаліцій за участю цієї країни. Важливо також, що аналіз політики США стосовно миротворчої діяльності дає можливість чіткіше зрозуміти підходи американського уряду до проблем, пов’язаних з його баченням використання військової сили взагалі.
Оскільки Україна бере активну участь в миротворчих зусиллях, аналіз останніх тенденцій у миротворчій діяльності має не лише науковий, але й практичний інтерес для нашої держави. До того ж динамічний розвиток відносин між Україною і США у сфері безпеки є додатковим чинником для нагального висвітлення і аналізу проблем, що розглядаються в даній статті.
Незважаючи на те, що таким питанням, як миротворча діяльність міжнародних та регіональних організацій, а також участь України в миротворчих операціях, присвячено велику кількість окремих публікацій, політика США щодо миротворчої діяльності досі не отримала в українських наукових колах достатнього висвітлення. Серед останніх досліджень українських авторів можна назвати статтю В.Смолянюка, що торкається досліджуваної нижче проблематики: автор аналізує військово-політичні орієнтири адміністрації Дж.Буша. Також привертає увагу стаття російського дослідника В.Гаврилова, в якій у широкому хронологічному контексті досліджується еволюція поглядів експертів американських аналітичних структур на питання миротворчої діяльності. Проте російський автор зосередився на військових аспектах і не висвітлює еволюцію політики власне американського уряду.
З огляду на наукову та практичну важливість проблем, пов’язаних з миротворчою діяльністю США, автор спробував проаналізувати позиції чільних представників американського уряду і процес конкретної реалізації обстоюваних ними змін у практичній площині. Метою статті є висвітлення і систематизування основних тенденцій і особливостей розвитку політики адміністрації США щодо проведення миротворчих операцій. Для цього поставлено такі завдання: 1) висвітлити основні відмінності у підходах до здійснення миротворчої політики між урядами республіканців та їх попередників — демократів; 2) з’ясувати основні зовнішньополітичні та військові чинники, що впливають на формування політики щодо миротворчої адміністрації Дж.Буша; 3).визначити вплив, який здійснює на миротворчу політику США антитерористична кампанія; 4) на основі викладеного матеріалу зробити висновки щодо формування і перспектив розвитку основних тенденцій у сучасній політиці США щодо миротворчої діяльності.
2. Основні чинники, що впливають на формування адміністрацією США політики щодо миротворчої діяльностіХоча адміністрація Дж.Буша не має власної цілісної стратегії щодо миротворчої діяльності, а збройні сили у питанні проведення миротворчих операцій керуються президентськими директивами 1990-х років, лінію нинішнього уряду США можна чітко простежити в заявах та конкретних кроках його чільних представників, виділивши два головні чинники, що впливають на формування сучасної політики США у сфері миротворчості: 1).необхідність дотримання зобов’язань, взятих перед союзниками попередніми урядами, щодо участі в миротворчих зусиллях; 2) прагнення вивільнити якомога більше військ для участі в бойових операціях чи підготовці до них. Результуючий вектор цих двох (різнобічних за своєю дією) чинників призводить до формування політики поступового зменшення участі і навіть відходу США від окремих миротворчих операцій.