Мазепа - політик і людина
Мазепа добре розумів значення освіти. За його геть¬манства у 1700 р. в Україні було створено новий навчальний заклад - Чернігівський колегіум. У 1701 р. Мазепа добився від Петра І підтвердження титулу академії Києво-Могилянському колегіуму (такий титул цей навчальний заклад вперше отримав згідно з Гадяцькою угодою 1658 p.). Гетьман сприяв навчанню старшинських дітей за кордоном. Володіючи незліченними ба¬гатствами, Мазепа не шкодував грошей на будівництво, рестав¬рацію і оздоблення церков і монастирів. Лише на будівельні роботи й прикрасу храмів Києво-Печерської лаври він потра¬тив величезну суму - понад мільйон золотих.4. Взаємини гетьмана із Запорожжям. В І. Мазепи були напружені стосунки із Запорозькою Січчю. Запорожці були невдоволені спробами гетьмана поставити під свій контроль Запорожжя і перешкодити його зовнішньополітичним зв'яз¬кам. Вороже ставлення запорозьких козаків до Мазепи зумов¬лювалося і тим, що слухняно виконуючи царську волю, він взяв участь у спорудженні фортець на р. Самарі. Ці фортеці становили воєнну загрозу для Запорозької Січі. Не дивно, що козаки вдавалися до антигетьманських дій.
5. Національно-визвольне повстання 1702-1704 pp. Влітку 1702 p. на Правобережжі вибухнуло народне повстання проти польського панування. Сучасники називали його "другою Хмельнич¬чиною". Розпочалося воно з селянських заворушень на Поділлі і Брацлавщині. Потім вогонь повстання охопив Київщину та Східну Волинь. До повстання приєдналися Самусь, А. Абазин, 3. Іскра та інші козацькі ватажки. Очолив боротьбу С. Палій.
На початку листопада Палієві вдалося після тривалої облоги здобути головний опорний пункт поляків на Правобе¬режжі - Білу Церкву. Майже всі правобережні землі опинилися в руках повстанців. Поляки утримували лише Волинь.
У січні 1703 р. польський уряд кинув на придушення повстання великі каральні війська. Самусь змушений був від¬ступити з Поділля на Київщину. Під натиском поляків упав Ладижин, який обороняв Абазин. Карателі посадили козаць¬кого ватажка на палю, знищили усіх ладижинців і спалили міс¬то. За найменшою підозрою селянам відрізали ліве вухо.
Київщина залишалася під контролем Палія і Самуся. На¬весні 1704 р. повстання розгорілося з новою силою. Палій та інші керівники повстання вирішили присягнути на вірність ро¬сійському цареві й українському гетьманові. Росія не наважилася відкрито приєднати Правобережжя, щоб не порушувати "Віч¬ний мир" (Польща була її союзницею у війні проти Швеції).
Російські війська з козаками І. Мазепи виступили в по¬хід у Польщу на допомогу польському королеві проти шведів. З вступом Мазепи на Правобережжя навесні 1704 р. повстанню було покладено край. Правобережні землі фактично підпоряд¬кувалися українському гетьманові. Були створені нові полки'.
Селянсько-козацьке повстання 1702-1704pp. на Право¬бережжі мало національно-визвольний характер. Повстанці бо¬ролися за возз'єднання Правобережжя з Гетьманщиною. Об'єк¬тивно повстання сприяло тому, що на певний час значна частина Правобережжя фактично була возз'єднана із Гетьманщиною.
Україна на початку Північної війни
1. Участь українських полків у воєнних діях. Росія вела так звану Північну війну 1700-1721 pp. з Швецією, щоб встано¬вити контроль над узбережжям Балтійського моря. Союзни¬ками росіян були Данія, Саксонія, Польща і Пруссія. У бороть¬бу за чужі інтереси була втягнута також Україна.
Протягом 1700-1704 pp. українські козаки під коман¬дуванням Д. Апостола, М. Бороховича, І. Іскри, Ю. Лизогуба, М. Миклашевського, І. Обидовського воювали в Естляндії і Лі¬вонії (сучасні Естонія і Латвія), Литві. Вони брали участь у битвах за Нотебург, який Петро І перейменував на Шліссель¬бург, Нієншанц (у 1703 р. на його місці був закладений Санкт-Петербург) та інші фортеці.
Тим часом становище союзниці Росії - Польщі усклад¬нилося. Шведський король Карл XII захопив Варшаву і Краків. Варшавський сейм 1704 р. позбавив Августа II Саса польсько¬го престолу. Королем став прихильник шведів Станіслав Лєщинський. Проте частина шляхти продовжувала підтримувати Августа II. За наказом Петра І на допомогу Августу II висту¬пив у похід із лівобережними полками гетьман У. Мазепа. Про¬тягом кількох років українські козаки воювали на території Речі Посполитої проти шведів, а також польських і литовських маг¬натських угруповань, які підтримували шведського короля.