Мазепа - політик і людина
Іван Мазепа був гетьма¬ном України, який піднявся на збройну боротьбу за визволення України з-під влади Росії.
Народився І. Мазепа 1639 р. у с. Мазепинцях неподалік Білої Церкви в сім'ї українського шляхтича. Він здобув блиску¬чу освіту. Спочатку навчався у Києво-Могилянському колегіу¬мі, пізніше - в єзуїтському колегіумі у Варшаві. Там він став придворним польського короля Яна-Казимира. У другій поло¬вині 50-х pp. XVII ст. вдосконалював освіту у Німеччині, Італії, Франції, Нідерландах.
Повернувшись з навчання, Мазепа продовжив придвор¬ну службу у Варшаві. Король посилав його з дипломатичними дорученнями до українських гетьманів - І. Виговського, Ю. Хмель¬ницького, П. Тетері.
У 1669 р. Мазепа опинився у гетьмана П. Дорошенка і нев¬довзі став генеральним осавулом. Приєднавшись до гетьмана І. Самойловича, він також посів уряд генерального осавула. Мазепі доводилося бувати в службових справах у Москві. Там він зумів добитися прихильності впливових царедворців. Це допомогло йому взяти гетьманську булаву після скинення з гетьманства Самойловича.
Мазепа був досвідченим і спритним політиком. Він добре знав закони польського і російського придворного життя. Євро¬пейська освіченість Мазепи, а також служба в Дорошенка і Самойловича - прихильників єдності козацької України, зму¬шували його задумуватися над долею України, що перебувала під царською тиранією.
2. Коломацькі статті 1687 р. Наприкінці 1687 р. нар. Коло-мак, притоці Ворскли отаборилося українське і російське військо після невдалого Кримського походу. Гетьмана І. Самойловича було заарештовано за доносом старшини. Князь В. Голіцин оголосив про вибори нового гетьмана. Напередодні ко¬зацької ради старшини погодили з Голіциним проект україн¬сько-російських договірних умов, а також кандидатуру І. Ма¬зепи на гетьманство.
4 серпня в оточенні російського війська зібралася рада, на яку прийшли лише 2 тисячі козаків. Гетьманом було обрано Мазепу й ухвалено нові українсько-російські договірні умови.
Коломацькі статті в основному повторювали Глухівські статті 1669р. Водночас були додані нові пункти, які ще більше обмежували політичні права гетьмана. Зокрема, на додаток до російських воєвод у Києві, Переяславі, Ніжині та Острі вво¬дився російський полк до гетьманської столиці - Батурина. Гетьману заборонялося без царської згоди усувати з посад ге¬неральну старшину.
Гетьмана і старшину зобов'язували через змішані шлюби українців і росіян, а також іншими засобами зміцнювати в Ук¬раїні самодержавну владу з тим, щоб витравити національну самосвідомість українського народу.
До Коломацьких статей були також включені статті, які, з одного боку, зміцнювали власницькі права старшини і перед¬бачали їй надання дворянства, а з іншого боку - спрямовува¬лися на придушення селянських виступів.
3. Основні напрями економічної політики, зовнішньо¬політичної та культурно-просвітницької діяльності І. Мазепи. У центрі економічної політики гетьмана І. Мазепи були питання землеволодіння і поземельних відносин. Мазепа рішуче узяв курс на підтримку великого старшинського і монастирського зем¬леволодіння, а також: запровадження для селян панщини. За роки його гетьманства старшина, монастирі та великі купці отри¬мали сотні сіл із десятками тисяч селян. Сам Мазепа мав близько 100 тисяч селян в Україні і 20 тисяч кріпаків у Росії. Соціальний протест селянства він придушував силою.
У зовнішній політиці Мазепа не був самостійним. Вико¬нуючи волю царського уряду, він посилав козаків на війни, які Росія вела як учасниця антитурецького союзу держав, а також за контроль над балтійським узбережжям. Така політика важким тягарем лягала на українське населення. Вона обурювала козаків, які гинули у важких походах і гнули спину на будівництві фортець та каналів. Тому запорожці називали Мазепу "не батьком, а вітчимом України".
Водночас гетьман шукав шляхів визволення України з-під влади Росії. Адже він побоювався, що Петро І ліквідує тра¬диційні козацькі права й Українську державу. Вже з 1705 р. Мазепа вступив у таємні контакти з польським королем Стані¬славом Лєщинським.
На початку 1708р. між Мазепою, Станіславом Лєщин¬ським, а також шведським королем Карлом XII було укладено таємну угоду, спрямовану проти Росії. За нею передбачалося входження України до складу Речі Посполитої на умовах, що нагадували Гадяцьку угоду 1658 р.