Михайло Грушевський – основоположник української політичної думки

Це поняття він формулював чітко: цілковита самостійність і незалежність є послідовним, логічним завершенням запитів національного розвитку й самовизначення будь-якої народно¬сті, що займає певну територію й має достатні нахили та енергію розвитку.

Що з цього випливає?

1) прагнення до самостійності є об'єктивною логікою жит¬тя, необхідністю саморозвитку будь-якого національного ут¬ворення;

2) самостійність і незалежність народу пов'язана не лише з територіальними володіннями, а й з відповідними Нахилами народу;

3) незалежність особистості неможлива без компетенції та відповідальності; незалежність безпосередньо залежить від енергії розвитку народу;

4) відсутність "політичної самостійності" можлива лише за умови, коли народність співіснує з іншими за ефективного громадського ладу, раціонального державного управління. Оскільки такої "благоліпності" досягти неймовірно важко, ко¬жна нація має право захищати своє природне прагнення до розвитку саме політичною самостійністю;

5) багатонаціональній державі, з якої народи намагаються вирватися до політичної самостійності, залишається обража¬тися тільки на свій рутинний лад, нераціональну економіку, викривлену національно-культурну політику;6) борючися за вихід із великих політико-територіальних об'єднань, прагнучи до власної державності й політичної не¬залежності, нація повинна бути впевненою, що вона виплекає у своєму середовищі розумних і далекоглядних "кермачів", які приведуть народ до процвітання;

7) тільки вільна спілка вільних народів є ефективною і з мо¬рального, й з економічного погляду.

Важливою рисою діяльності М. С. Грушевського був пошук компромісів. Він стверджував, що тривкими можуть бути сто¬сунки націй, засновані лише на взаємній вигоді, на узгоджен¬ні своїх перспективних станів розвитку, за яких свобода, суверенітет і самобутність одного народу не зачіпають іншого.

Будучи соціалістом за світоглядом, М. С. Грушевський за¬мість реальної нагоди відродження самостійної української державності довгий час відстоював ідею перебудови Росії на федеративних засадах, де б Україна була одним із суб'єктів федерації. Тільки в IV Універсалі він відійшов від цієї позиції. Його нерішучість у відстоюванні національних інтересів, пос¬тупливість Тимчасовому урядові й московським більшовикам дорого коштували і йому особисто, й українському народові.

Головним предметом цієї праці є «нарід», «маса народня», які, за твердженням ученого, «перейняті духом демократизму». Проте не зовсім зрозуміло, чи йшлося про одне поняття з тотожним змістом, але у двох термінах («народ» і «маса народня»), чи про два поняття, кожне зі своїм змістом. М. Пріцак, дослідник творчості М. Грушев¬ського, зазначав, що ці поняття, як і поняття «маса», вжи¬ваються досить вільно. Крім свого загального значення, поняття «нарід» означає ще «суспільність», яка, називаю¬чись ще «громадою», є лише активною частиною '»маси народньої». «Маса народня» — це вихідна точка опори, на •якій дослідник повинен координувати свої наслідки.

Щодо ролі мас, то М. Грушевський зазначав, що «без¬посередніх вказівок стрічається мало, тому доводиться говорити про розвиток політичних подій, які визначали дальші напрями народного життя».

М. Грушевський надавав великого значення питанню відбиття у свідомості мас тих чи інших подій та ситуацій. Важливо знати не лише те, як проходили події, а й те, як вони були прийняті і відчуті сучасниками, як відбилися у їхній свідомості і які враження та настрої у них викли¬кали. Особливо це стосується широких низів, де виняткове значення має зв'язок цих настроїв з економічною і соці¬альною обставиною їхнього життя. Тут ученого цікавило зростання свідомості в громадянстві і масах, їхнє бачення соціального і політичного, державного і національного тощо.

Складною була проблема відповідності політико-громадянського устрою народним ідеалам. Оскільки такої відповідності не було, то, на думку М. Грушевського, зав¬дання наукових студій полягало в тому, щоб з'ясувати, якою мірою політико-державний устрій був справою са¬мого народу, тобто чи виріс він на ґрунті народнім, чи звідкись був перенесений і накинений та чи відповідав по¬требам народним і яке значення й вплив мав на народні маси.