Михайло Грушевський – основоположник української політичної думки

П л а н :

1.Грушевський – історик і патріот свого народу.

2.Суспільно-політичні погляди.

3.Історіософська концепція Грушевського.

4.Спадщина Грушевського.

5.Проблема відповідності політико-громадянського устрою.

6.Роль селянства в житті Грушевського.

7.Грушевський як історик.

8.Наукові праці Грушевського.

9.Висновок.

Визначне місце в історії української науки і культури кінця XIX — першої третини XX ст. посідав М. Грушевський, історик і патріот свого народу. Як політик М. Грушевськпй був засновником Національно-демократичної партії Галичини і Товариства українських поступовців у Києві, творцем засад Української незалежної держави, першим президентом УНР. У науковій творчості і політич¬ній діяльності М. Грушевський вважав вищим мірилом любов до свого народу і до історичної істини.

Основні позиції суспільно-політичних поглядів М. Грушевського випливають із його концепції історіософії. Ко¬лосальна ерудиція у сфері історії, літератури, мистецтва, гуманітарних наук загалом неминуче дала змогу вченому скласти своє розуміння суспільного процесу та політичного розвитку. Це засвідчує, зокрема, вступна лекція, яку М. Грушевський виголосив 30 вересня 1894 р. у Львівському університеті, і у якій виклав свою історіософію що визначала вихід на суспільно-політичну проблематику.

Історіософські думки висловив М. Грушевський також 1892р. у статті «Громадський рух на Вкраїні-Руси в XIII віці», у якій йшлося про так званих болехівців — мешкан¬ців міст Болехівської землі на території між Волинню Галичиною і Київщиною, що 1240 р. вирішили прямо платити данину татарам, обходячи князя Данила Романови¬ча. Важливо, що автор статті, схвалюючи дію болехівців як акт народної (селянської) громади, на цьому історич¬ному факті прагнув проілюструвати позитивістську кон¬цепцію «прогрес-регрес» в історичному процесі еволюції, водночас розкриваючи погляд на державу.

Щоб зрозуміти не лише історіософську концепцію М. Грушевського, а і його суспільно-політичну позицію, потрібно розглянути три основні категорії, які в поглядах ученого посідали визначальне місце. Це «народ», «держа¬ва і «герой в історії», які у М., Грушевського несуть зміс¬тове навантаження, почерпнуте з різних філософських си¬стем. «Народ» у М. Грушевського, — зазначав М. Пріцак, — це поняття метафізики романтичного періоду, тоді коли його «держава» — це анархістично-соціалістичний термін Прудона-Драгоманова. Тільки «герой в історії» від¬повідає позитивістській концепції, як і метод праці перших шести томів ІУР.

Він автор десятитомної "Історії України-Руси", найбільшої історіографічної праці про український на¬род, котра увійшла до скарбниці світової історіографії. Напи¬сана на великому документаль¬ному матеріалі архівів України, Росії, Польщі, Швеції, Туреч¬чини, вона є, образно кажучи, історичним посвідченням чи паспортом українського народу. Створення М. Грушевським фундаментальної історії Украї¬ни мало не лише наукове, а й політичне значення, оскільки Україна тоді була розділена між австрійськими, польськими та російськими сусідами, реакцій¬ні кола яких узагалі не визнава¬ли за українським народом пра¬ва на існування як нації й права на власну мову та культуру.

Творча спадщина М. Грушевського налічує більш як 2 тис. бібліографічних одиниць — книг, статей, рецензій, інших публікацій. Він — академік Все¬української академії наук, перший президент України, ним підписаний IV Універсал, що проголосив державну незалеж¬ність України. Головним напрямом його політологічних дос¬ліджень була проблема національного самовизначення.