Політична думка Станіслава Оріховського

П л а н :

1.Вступ.

2.Формування політичних ідей.

3.Розвиток української державності.

4.Актуальні політичні думки.

5.Розкриття творчості Оріховського.

6.Думки Оріховського про мистецтво.

7.Виступ проти божественного походження влади.

8.Висновки.

У житті українського суспільства період ХVІ-ХVІІІ ст. зай¬має особливе місце. Спираючись на глибинні народні основи та історичні традиції, український народ зробив вагомий крок уперед в усіх галузях суспільного життя. На цьому етапі істо¬ричного розвитку досягнуто позитивних змін у становленні внутрішньої гармонії, нового співвідношення й організації, органічної співпраці всіх станів суспільства, що привело до створення козацько-гетьманської держави.

Виросла плеяда видатних державних діячів, полководців, дипломатів, політиків, учених, видатних митців. Суспільно-політична думка України збагатилася новітніми ідеями й концепці¬ями, що висвітлили шлях до прогресивних цивілізаційних ос¬нов, боротьби за незалежну Українську державу. На зміну бурхливому розвиткові Київської середньовічної держави з її досягненнями в усіх галузях суспільного життя приходить період занепаду й розпаду, тривалого іноземного поневолення багатьох її земель. Але, незважаючи на всі труд¬нощі, що випали на долю українського народу, поступ його суспільного життя не зупинився. Поряд з існуванням фео¬дальних відносин на терені України швидкими темпами від¬буваються зміни буржуазного характеру, що спричинили й відповідні зміни в соціальних відносинах.

Перед українським народом у той час постало справді історичне завдання: самозбереження за умов чужоземної експан¬сії. Але, щоб його розв’язати, треба було пройти нелегкий шлях від захисту національної ментальності й історичного способу життя, через зростання освіченості й пробудження національної свідомості до здобуття власної державності. Тільки так нація могла сповна реалізувати покладене на неї історичне призначення, зайняти гідне місце в європейській і світовій цивілізації.

Розвиток української державності, вироблення політичних ідей нерозривно пов'язані з національно-культурним відродженням. Відмітною особливістю суспільного буття тогочасної Європи в цілому й України зокрема було формування націй, підготовка умов для створення національних держав.

В історії нашої країни цей період пов'язаний з виробленням і зміцненням такої важливої суспільної сили, якою є націо¬нальна ідея. Відомий український учений кінця XIX — пер¬шої половини XX ст. Д. Донцов писав, що без такої ідеї ми всі лишимося нацією уярмленою, провінцією, народом, що житиме з роздвоєною душею, не в стані витворити збірної во¬лі, народом без пафосу, сателітом сильніших, партією, вер¬ствою, навіть у себе вдома невільником не лише політичним, а й духовним і соціальним.

Тогочасні українські мислителі обґрунтовують процес згур¬тування спільноти, члени якої усвідомлювали б свою ідентичність на основі таких ознак, як мова, культура, історія похо¬дження, територія. Формування української нації було загально-історичним, об'єктивним явищем. І національна ідея відіграла в цьому процесі надзвичайно важливу роль.

Актуальні політичні думки, що від¬повідали новим суспільним потре¬бам українського народу, розвивали видатні українські філософи, богос¬лови, політики. Це Павло Русин,