Прикладні проблеми політичної психології
Соціометричні опитування базуються на опосередкованому опитуванні переваг членів групи по відношенню одних до одного. Цей метод дозволяє виявити неформальну структуру групи, її лідерів...
Психосемантичні методи. Другим методом, який дозволяє дослідити поличну ?-ю груп, яка володіє вираженими політичними цінностями, є метод побудови їх психосемантичного простору. Використовуючи варіанти методу семантичного диференціалу Ч. Олуда, дослідники навчились визначати штампи і кліше в лексиці політичних партій. Вивчаючи партійні документи публічного характеру, можна побудувати багатовимірну типологію свідомості політичних активістів.
3) Методи дослідження політичних ?-ї великих груп. В першу чергу для вивчення великих гру широко використовують спостереження і соціологічні опитування.Спостереження може бути коротко-, середньо- і довготривалим. Останнє, як правило, проводиться багаточисленними дослідницькими групами і вимагає значних зусиль по збору матеріалів і створенню єдиної системи індикаторів, що підлягають фіксації в процесі спостереження. Метод включеного спостереження...
Опитування і анкетування, які проводяться на вибірках різного масштабу, дають корисну інформацію, яка піддається політико-психологічній інтерпретації за умови правильного складання анкет. Сьогодні широко використовуються дві групи опитувальних методів. По-перше, це інтерв’ю, яке передбачає прямий контакт інтерв’юера з респондентом. По-друге, масові анкетні опитування, які не обов’язково передбачають такий контакт – поштові опитування, публікації анкет в засобах масової інформації і т.д....
Особливу популярність в останні роки отримали так звані фокусовані інтерв’ю на основі методу фокус-груп. Суть методу проста. Замість того щоб проводити багатотисячні опитування, збирається декілька невеликих (7-10 чоловік) груп „типових представників” різних великих груп і прошарків суспільства, з якими протягом декількох годин „сфокусовано” обговорюють проблеми, які цікавлять дослідників. В доповнення до кількісних соціологічних даних це дає необхідний якісний матеріал. Аналіз всієї можливої статистичної інформації дає додаткові можливості дослідження великих груп.
Ще один метод п.п. – вивчення документів. Він включає аналіз офіційних матеріалів, стенограм засідань парламенту, програм партій, звітів про офіційні переговори і т.д.
4) Методи дослідження політичних ?-ї мас. При вивченні масових спільнот роль відіграє метод спостереження. Коли мова йде про стихійну поведінку натовпу, інших методів дослідження в режимі реального часу практично просто не існує. Вивчення „зібраної” (наперед оголошені мітинги, демонстрації) чи „незібраної” публіки включає фоно- і відео-запис, експертні опитування і анкетування (для „зібраної”) і масові соціологічні опитування (для „незібраної” публіки).
5) Ігрове моделювання в п.п. Крім названих вище 4 груп методів виділяють і ряд загальних політико-психологічних методів. Вони адекватні відносно більшості конкретних об’єктів. Особливу роль в п.п. відіграє експеримент який має специфічну форму ігрового моделювання.
6) Порівняльно-історичні методи. До них відносяться методи історичного опису і конкретного аналізу, періодизації і історичних аналогій, а також порівняльний, хронологічний, проблемно-хронологічний, ретроспективний, прогностичний методи. Сюди ж входять методи періодизації та історичних аналогій. Порівняльно-історичні методи дають можливість вивчати політико-?-ні явища і процеси у тісному зв’язку з історичними обставинами, в яких вони виникли і діяли, а також їх якісні зміни на різних етапах розвитку.
7) Системний метод має найбільш загальне значення для політ. ?-ї. Саме він дозволяє вивчати політику як комплексний процес, виявляти на загальному фоні розвитку того чи іншого політичного явища найбільш буттєві ?-ні компоненти, прослідковувати їх взаємозалежність і вплив на політичні явища і процеси.
2. Психологічні прийоми політичного впливу.
Від методів політико- ?-их досліджень ми переходимо до розгляду прийомів, які знаходяться на грані прямого втручання ?-ї в політику. Боротьба за владу вимагає від політиків бути висококласними практичними психологами. Проаналізуємо п-ди політичних дій (впливів), що базуються на прикладному застосуванні ?-ї. Не будемо брати загальновідомі компоненти політики – вироблення і прийняття рішень, переконання людей, організацію виконання рішень і т.д. Вони добре відомі. Закцентуємо увагу на досить скритих політичних феноменах.Політична інтрига – складний, заплутаний, інколи загадковий збіг обставин, який веде до погано прогнозованих для буденної свідомості, як правило несподіваних наслідків. Зовнішньо, феноменологічно, така інтрига являє собою з’єднання в часі і просторі декількох різнопорядкових політичних подій і процесів, які породжують якісно новий напрямок розвитку політичної ситуації. Внутрішньо, з точки зору механізмів, інтрига є наслідком цілеспрямованих зусиль, політико-?-ї гри політичних сил і (чи окремих політичних діячів, які спрямовують події до потрібних результатів в умовах ніби розвиток цих подій спонтанний, несподіваний, самовільний). Найбільш виразно ці механізми інтриги проявляються в такій її різновидності як політичний заколот. Значно рідше інтрига є наслідком дійсно випадкового збігу обставин – в цьому випадку вона являє собою таку гру політичного випадку, наслідками якої можуть скористатися самі несподівані сили і фігури. Цілеспрямована інтрига являє собою досить тривалий процес який містить 3 компоненти. По-перше, це зав’язка – поява задуму, цілі, ідеї інтриги. По-друге, кульмінація – виникнення критичної ситуації, що містить максимум заплутаності і одночасно підготовку умов для досягнення поставлених цілей. По-третє, вирішення – досягнення ініціаторами інтриги мети, що скрита для більшості. Розрізняють короткочасні та довготривалі інтриги... Політична інтрига може носити як внутрішньо- так і зовнішньополітичний характер (визначається цілями). Зрозуміло, політичні інтриги носять елітарний, верхів очний характер і погано співвідносяться з інтересами народних мас. Єдиний засіб проти – махінацій, демократизація і широка гласність політичного життя...