Україна у світовому контексті
Європейський Союз сьогодні знаходиться в досить послабленому стані, особливо через несприйняття його швидкого минулорічного поширення такими ветеранами ЄС як Франція та Нідерланди, про це яскраво свідчать результати референдумів за конституцію у цих країнах. Це, проте, перехідний стан. Європейська Комісія, Рада Міністрів і голови держав-членів змушені тепер будуть діяти більш прозоро, децентралізувати прийняття рішень до країн і регіонів всередині країн. Після проведення необхідних економічних і соціальних реформ в таких країнах як Німеччина і Франція ЄС стане більш економічно динамічним. Населення ЄС вже становить понад 450 мільйонів, це – найбільший ринок в світі. ЄС не є військовою силою, і це заощаджує йому багато витрат і унеможливлює ведення закордонної політики через військові інтервенції. Це робить ЄС більш прийнятним для різних континентів і країн. Ще бракує належної гармонізації закордонної політики між членами ЄС, однак, це питання часу. Важливим козирем ЄС є те, що в ньому існують різні політичні устрої: від конституційних монархій, до президентських чи суто парламентських республік. В ньому немає єдиної політичної правди і навіть однієї соціально-економічної доктрини, і тому він не погрожує нікому своїм політичним чи економічним месіанізмом.
Східна Азія стане третім полюсом. Його головним економічним двигуном є, і залишиться на довгий час, Китай. Вже понад 20 років ВНП цієї країни зростає в середньому на 9 % на рік. Іноземні інвестиції в його економіку наближаються до 600 мільярдів. Китай наздогнав західні країни у багатьох технологічних галузях. Його економіка є надзвичайно конкурентноспроможна і доказом цього є річний надлишок в торгівлі з Америкою - приблизно 150 мільярдів. Хоча компартія Китаю і залишається при владі, вона зуміла ефективно перевести країну на ринкову систему. З часом база і легітимність влади будуть поступово поширені.
Після економічної кризи азійських тигрів багато західних, а особливо американських експертів, вважали, що ці країни вже не будуть серйозними конкурентами на світових ринках. Вони помилялися. Більшість цих країн вже вийшли з кризи і прогресують швидко у своєму економічному потенціалі. Японія також має всі ознаки одужання.
Хоча між різними конфуціанськими країнами наявні і деякі конфліктні стосунки, наприклад, між Японією і Китаєм, Японією і Південною Кореєю, їх пов’язує спільна культурна і філософічна спадщини, джерелом яких був Китай. Пов’язують їх також економічні інтереси, розуміння, що їм корисно збільшувати торгівлю і взаємні інвестиції в Азії, що треба в мирний спосіб протиставитись домінуючій позиції і односторонній політиці Америки. Все це веде до визначення цієї частини світу як третього полюсу глобальної шахівниці. Триполюсна геополітична карта буде дуже позитивним явищем, оскільки надасть легітимність принаймні трьом різним філософіям, ідеологіям, політичним устроям, економічним системам. Для всіх інших країн вони стануть взірцем архітектури політичних, економічних, соціальних ладів.
На особливий статус на геополітичній карті заслуговують і деякі інші країни. Наприклад Індія – завдяки великій кількості населення і швидкому прогресу деяких секторів економіки; Росія завдяки багатим природним ресурсам; Бразилія – завдяки політичній волі на лідерство у менш розвинених країнах. Жодна з цих країн, проте, не досягне статусу проаналізованих трьох блоків протягом одного чи двох наступних десятиліть. В Індії надто велика частина населення є економічно неефективною і бідною, в Росії історична спадщина та існуючий політичний режим не сприяють мобілізації людського і природного потенціалу для демократичної модернізації держави, а Бразилія має ще й великі соціальні проблеми, які нелегко розв’язати.
Уроки для України
Україна за останні п’ятнадцять років не зуміла створити чітких концепцій про те, яким має бути її внутрішній політичний лад (розподіл повноважень між різними гілками і різними рівнями влади), економічна, соціальна політика і стратегія зовнішньої політики, тобто, якими мають бути стосунки з різними частинами світу і з окремими країнами. Головна причина цього - колоніальна спадщина, те, що при владі були люди без досвіду, потрібного для управління незалежною державою, відсутність власної політичної філософії.Чого і від кого Україна навчилась за останніх 15 років і які країни, регіони залишались поза полем зору нашої політичної еліти? Америка і Росія були головними джерелами інформації і знання, на базі яких формувались наші інституції і наша зовнішня і внутрішня політика. Недостатнім є розуміння Європейського Союзу, процесу його формування, причин повільності виникнення історично першої наддержавної політичної і економічної структури, її невдач та успіхів. Дуже мало українські урядовці цікавились досвідом Скандинавських країн і Фінляндії. У цих країнах є незвичайно мудрим поєднання політичної свободи, економічної ефективності, соціальної справедливості і симбіотичного співжиття з природою.
Досвід країн Східної і Південно-Східної Азії (Тайвань, Південна Корея, Японія, Малайзія, Сінгапур, Індія) теж вивчений недостатньо. У кожної з цих країн можна було б повчитися багато чому. Наприклад, Тайвань гармонічно поєднав ринкову капіталістичну систему з певною соціальною і економічною рівноправністю. У Тайвані немає такої великої різниці між багатими і бідними, як в Америці. У них взагалі немає бідних людей.