Вацлав Гавел – Президент Чеської Республіки
Коли в 1992 р. гостро постало питання про перетворення ЧСФР на конфедерацію Чехії і Словаччини або утворення двох незалежних держав, Вацлав Гавел доклав максимум зусиль для збереження єдиної країни, що значно знизило його авторитет в народі. 20 липня 1992 р. він подав у відставку, а 1 січня 1993 р. з ініціативи словаків існування ЧСФР було припинено і проголошено утворення незалежних Чеської та Словацької республік, кожна з яких прийняла свою конституцію. Так зване “розлучення” пройшло цивілізованим мирним шляхом. Обидві країни були прийняті в ООН (1999 р.), МБРР, МВФ та до ряду інших міжнародних організацій.
З цього часу сприйняття народом Вацлава Гавела як романтичного драматурга дещо трансформувалось, оскільки його образ представлявся вже як образ незалежного політика і передбачливого економіста. Тому цілком природним бачиться його рішення балотуватись на пост президента незалежної Чеської Республіки. Заявивши про свій намір, він проводить зустріч з професорами та студентами Карлова університету і замість очікуваного оголошення положень своєї передвиборної програми веде мову про необхідність відродження моральних цінностей, співіснування в взаємоповазі та взаєморозумінні, підтримання в душах людей впевненості в завтрашньому дні та віри в те, що той день буде щасливим, пробудженню громадянської самосвідомості та політичної культури. Крім того, він постійно підкреслював, що в демократичному суспільстві одна людина не може бути гарантом благополуччя, а тільки спільні зусилля можуть принести позитивний результат. І його знову заслужено обрали президентом вже незалежної Чеської Республіки в 1993 р.Наступні президентські вибори в Чехії в 1998 р. теж принесли перемогу Вацлаву Гавелу. Хоча, звичайно, не всі ним захоплювались й підтримували його курс. Дехто не міг зрозуміти й пробачити його позиції по відношенню до комуністів – будучи відвертим противником їх режиму, він відмовився після приходу до влади в 1989 р. переслідувати комуністів-злочинців, обґрунтувавши цей крок, як небажання загострювати атмосферу в суспільстві. Дехто не розумів його вибачення перед судетськими німцями. Дехто засуджував за відчайдушні спроби зберегти єдність Чехословаччини. Дехто вбачав його в тому, що він є людиною з перебільшеною мірою моральності. Декого образило його друге одруження з відомою актрисою після року з дня смерті першої дружини, яку чехи завжди поважали. Але як би там не було все-таки більше тих, хто поважає його, вважає обличчям нації не тільки в самій Чехії, а й закордоном. Влучно схарактеризував Гавела голова Російського фонду захисту гласності Олексій Симонов: “Гавел сумел достойно избежать главной опасности всех новоиспеченных политиков – у него не атрофировалась совесть” . Підтримує його й голова російської партії “Яблуко” Григорій Явлінський: “… Ваши усилия и усилия Ваших единомышленников не напрасны. Вы доказали, что нравственность может быть основой государственной политики” .
В лютому 2003 р. закінчився другий і останній за діючою Конституцієї Чеської Республіки термін президентства Вацлава Гавела. Перш за все, в історію він увійшов як політик і людина, завдяки зусиллям якої розвивалась європейська демократизація. Ставлячи крапку в своїй політичній кар’єрі та тринадцятирічному президентстві, Вацлав Гавел під час свого останнього президентського звернення до громадян ще раз проявив глибоку повагу до свого народу й виразив свою готовність бути з ним й надалі: “Прощаюсь с вами, как ваш президент. Остаюсь с вами, как ваш соотечественник” – в цих словах вся його людська й громадянська сутність. Прибічники Вацлава Гавела сподіваються, що відійшовши від політичних справ, він зможе повернутись до театру, реалізовуючи свій драматургічний талант. Підставою так думати є фраза, висловлена ним під час того ж таки останнього виступу: “Я возвращаюсь в тот мир, из которого пришел… Надеюсь, вы все поняли, что это вовсе не было прощанием, это мое возвращение к нормальной жизни” .
Висновок
За роки президентства Вацлав Гавел зробив все, що було в його силах, для процвітання Чеської Республіки. Він пішов з політики таким же чистим моралістом, яким і прийшов. Його принциповість в питаннях совісті й людяності заслуговують на повагу й вдячність не тільки чехів та словаків, а й усіх свідомих громадян світу. Він власними прикладом довів, що чесним можна бути за будь-яких обставин, головне не зраджувати самого себе, зберегти свої переконання й відстоювати їх.
Чомусь здається, що, якби закон дозволив, то, не зважаючи на стомленість від політичного життя, значне погіршення здоров’я, Вацлав Гавел не сидів би склавши руки, а знову балотувався на пост президента. І не тому, що відчуття влади в своїх руках є таким спокусливим, і не тому, що бути президентом так почесно, а тільки тому, що він істинний син свого народу, який не може просто спостерігати, він живе й діє не по законам виживання, а по законам совісті, він “обличчя й орієнтир своєї нації”. Гавел досі є популярним на міжнародній арені, багато демократичних лідерів вважають за честь зустрітись з ним, бо він “голос демократії”. Як правило, таких людей як Вацлав Гавел визнають й вшановують після їх смерті, присвоюючи звання героя, йому ж пощастило бути народним лідером за життя, і це не випадковість, а закономірність, наслідок важкої фізичної й моральної боротьби з умовностями й несправедливістю.
Можливо, й Україна мала б шанс, якби в лавах безлічі політичних партій знайшовся хоч один український Вацлав Гавел, готовий пожертвувати своїм матеріальним благополуччям та впливовістю задля власного народу, який би неодмінно пішов за ним й допоміг вистояти в складній й заплутаній справі під простою назвою “політика”. Може просто ще не прийшов наш час.