Контексти політичного лідерства на постсоціалістичному просторі

Радше несприятливою є й геополітична кон’юнктура. Розширений Європейський Союз, з огляду на необхідність адаптації нових членів, і надалі, навіть незважаючи на зміну системи влади, не бачить у найближчому майбутньому євроінтеграційних перспектив України. Докорінно змінила власну зовнішньополітичну стратегію й Росія. Тобто, „російський чинник” в українській політиці нині значно вищий, ніж це було в 1990-х роках.

В таких умовах Україна потребує сильного політичного лідера з вкрай виразною і зрозумілою політикою. З огляду на це, позиції лідера-мораліста дедалі слабшають, про що свідчить постійне зниження президентського рейтингу.

На підставі викладених міркувань можна вивести певні закономірності політичного лідерства на постсоціалістичному просторі.

По-перше, роль політичного лідера у процесах демократичного транзиту є більш важливою у розколотих суспільствах. Тут можна перефразувати тезу Л. Даймонда про те, що „життєздатне громадянське суспільство має важливіше значення для консолідації демократії, ніж для її встановлення” [9], в твердження, що чітка і недвозначна позиція лідера держави має важливіше значення не у зламі авторитарної системи, а саме в „консолідації демократії”. При цьому, лідер має нейтралізовувати як крайню активність громадянського суспільства, що звужує поле для маневру урядів при здійсненні економічних реформ, так і стати на заваді „необмеженим апетитам” нових економічних еліт, будучи справді гарантом конституції, виконуючи, за словами В. Гавела, місію „морального дисидента”.

По-друге, висока динаміка суспільно-політичних процесів у постсоціалістичних країнах змінює як контексти політичного лідерства, так і суспільний попит на лідерів певного гатунку. Цим пояснюється те, що на зміну лідерам-моралістам приходять лідери-технократи (господарники) і навпаки.

По-третє, в міру створення політико-правових умов для функціонування політичних акторів, роль політичних лідерів нівелюється. На зміну лідерам-моралістам приходять вкрай невиразні лідери, які зазвичай залишаються лише лідерами певних політичних сил і не стають лідерами усієї нації. Їх роль зводиться до такого собі політичного менеджменту в масштабах країни. Позаяк це і є ознакою європейськості...

Література:

1. Див. напр..: Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти / За ред. Ф. Рудича. – К., 2002; Бокало Н., Трохимчук С. Проблеми і перспективи демократизації в країнах Центрально-Східної Європи (на прикладі країн Вишеградської групи). – Львів, 2000; Московичи С. Век толп. Исторический трактат по психологии масс. – М., 1996; Михальченко М. І. Елітність у системі культуротворення / Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти. – Х., 2004; Пахарев А. Д. Политическое лидерство и лидеры на постсоветском пространстве. – К., 2002; Пахарєв А. Д. Державне управління і кадрова політика в сучасній Україні. Навч. посібник. – К.: Світогляд, 2005; Рудич Ф. М. Випробування асортиментом // Віче. – 2004. - №9; Цвєтков В., Кресіна І., Коваленко А. Суспільна трансформація і державне управління в Україні: політико-правові детермінанти: Монографія. – К., 2003.2. Политические лидеры и стратегии реформ в Восточной Европе: Сб. обзоров и реф. / РАН ИНИОН. – Центр науч-информ. исслед. глобальных и региональных проблем. Отв. ред. – Шаншиева Л. Н. – М., 2003. – 236 с.; Arik M. Controverсies of the Post-Communist Transition // Eurasian Studies. – 1999. - №16. – P. 51 - 68.

3. Цит. за: Лаут Х. И., Меркель В. Гражданское общество и трансформация / Повороты истории. Постсоциалистическая трансформация глазами немецких исследователей. Т. 1. – Спб, 2003. – С. 364 - 400.

4. Лыкошина Л. Политический портрет президента-драматурга Вацлава Гавела // Политические лидеры и стратегии реформ в Восточной Европе: Сб. обзоров и реф. / РАН ИНИОН. – Центр науч-информ. исслед. глобальных и региональных проблем. Отв. ред. – Шаншиева Л. Н. – М., 2003. – С. 44 - 75.

5. Щербакова Ю. Политические силы чехословацкой революции // Международный исторический журнал. – 2000. - №7.

6. Havel V. A Crying Need for Intellectuals. The New Presence, 1999, №4.

7. Фиш М. С. Конец „мечиаризма” // Политические лидеры и стратегии реформ в Восточной Европе: Сб. обзоров и реф. / РАН ИНИОН. – Центр науч-информ. исслед. глобальных и региональных проблем. Отв. ред. – Шаншиева Л. Н. – М., 2003. - С. 203.