Категоріальне осмислення виборчих процесів

На нашу думку, поняття політичні технології виборчих кампаній, яке зустрічається в науковій літературі, можна використовувати як відповідник поняття виборчі технології.

Виборчі технології неможливо розглядати, не визначивши поняття політичний маркетинг.

У 1960 – 1970 роки з’явився новий підхід до вивчення виборчих кампаній: почали орієнтуватися на розробку ефективних технологій їх організації і проведення. Такий підхід одержав назву політичного (виборчого) маркетингу.

Політика, як один із найстаріших видів діяльності цивілізованого людства, досить широко використовує технології і методи маркетингу. Насамперед це стосується процесу виборів. Відтак деякі автори роблять спробу дефініціювати політичний маркетинг як діяльність у період виборів. Російський дослідник Ф. Ільясов, зокрема, зазначає: „Політичний маркетинг – це система „особистісного” („створення” і висування кандидатів), „програмного” (розробка програмних, ідеологічних та інших документів) та інформаційного (реклама, PR) впливу на виборців з метою здобуття влади [14]. В. Музикант: „Політичний маркетинг – грамотне, коректне й цілеспрямоване виявлення, наголошування й демонстрація різним соціальним і національним групам виборців саме тих якостей і чеснот претендента на лідерство, до яких ці групи виявляють особливий інтерес” [22].

У зарубіжній спеціальній літературі висловлюється думка, що політичний маркетинг з’явився близько 60 років тому, коли Д. Ейзенхауер першим із претендентів на посаду президента США скористався послугами рекламної агенції для організації своєї передвиборчої кампанії. Під політичним маркетингом західні дослідники розуміють сукупність теорій і методів, якими можуть користуватися політичні організації, органи влади та окремі політичні лідери з подвійною метою: визначати свої цілі, завдання і програми та впливати на поведінку громадян [2].

Політологічний словник пропонує таке визначення: „Політичний маркетинг – це різновид некомерційного маркетингу, діяльність, спрямована на створення, підтримання чи зміну поведінки людей щодо конкретних політичних лідерів, організацій, ідей громадського значення. Вдале застосування прийомів маркетингу у політиці дозволяє досягати популярності, перемагати на виборах і триматися на вершині політичного олімпу” [24].

Американський політолог Г. Маузер виокремив три основні паралелі, які можна провести між комерційним маркетингом і організацією виборчої кампанії [4]:

• існування конкуренції між різними організаціями, які змагаються за лояльність певної адресної групи, обраної як „мішені” (групи виборців), пропонуючи при цьому різні альтернативи (певних політичних кандидатів). Аби завоювати певну кількість голосів, необхідно продемонструвати свої перваги перед суперниками;

• і виборці, і споживачі покликані відігравати аналогічні ролі і на комерційному, і на політичному ринку: вони виявляють „попит”, приймають рішення щодо вибору певного товару чи кандидата із запропонованих їм альтернатив відповідно до своїх цілей і на підставі аналізу доступної їм інформації. Окрім того, для вивчення споживачів і виборців можуть застосовуватися схожі психологічні та соціологічні моделі й теорії;

• канали комунікації, які використовуються представниками сучасних маркетингових служб і політичними кандидатими, схожі: особистий контакт (кампанія „від дверей до дверей”, збори, робота спеціальних агітаторів тощо), телефонні дзвінки, особисті поштові послання громадянам, ЗМІ, наочна агітація та реклама тощо.

Політичний маркетинг „по-українськи” ще мало опрацьований в науковій літературі. Більш-менш повне визначення його подає В. Бебик: це „сукупність форм, методів і технологій дослідження, проектування, регулювання і втілення в соціально-політичну практику тих чи інших установок суспільної свідомості з метою завоювання і утримання контролю над ринком влади” [6]. На думку Д. Видріна, „політичний маркетинг – це, перш за все, грамотне, коректне і цілеспрямоване виявлення, підкреслення та демонстрація різним соціальним і національним групам виборців саме тих реальних якостей і переваг претендента на лідерство, до яких ці групи виявляють особливий інтерес” [10].У політиці, особливо під час виборів, застосовують такі ж маркетингові інструменти, що й на товарному ринку. Однак їх компонування та взаємозв’язок обумовлені особливим впливом людського фактора і специфікою ринку політики.