Зовнішня міграція як фактор динаміки етнонаціональної структури

Треба зазначити, що міграційні процеси мають хвилеподібний характер. Якщо на початку 1990-х років Україна була країною імміграції, то з 1994 вона стала країною еміграції. За даними Держкомстату, 2001 року було від’ємне сальдо міграції (різниця між кількістю прибулих і вибулих осіб) воно дорівнювало – (-33471), у 2002 – (- 33791), потім починає поступово зростати – 2003 р. – (-24210), 2004 р. – (-7615). Лише наприкінці 2005 року з’являється позитивне сальдо міграції (4583), й Україна знову починає набувати рис імміграційної країни. Однією з причин такого зростання може бути політична ситуація в країні, що склалася після „помаранчевої” революції.

Дослідивши вплив міграційних процесів на динаміку етнонаціональної структури українського суспільства, можна зробити деякі висновки та узагальнення.

1. Вплив міграції на етнонаціональну структуру має хвилеподібний характер. В 1990 - 1994 роках в українському суспільстві спостерігалося позитивне сальдо зовнішньої міграції. Починаючи з 1994 року, склалося від’ємне сальдо, а з 2005 стає знову позитивним.

2. За більшістю кількісних та якісних соціально-культурних показників значний вплив на динаміку етнонаціональної структури українського суспільства справляє рух етнонаціональних груп українців і росіян.

3. Дослідження соціально-демографічної структури мігрантів та їх соціально-культурних характеристик дозволяє зробити висновок, що мігранти неусталених етнонаціональних груп, представлені вихідцями з країн Південно-Східної Азії та Африки, відзначаються дуже низьким рівнем освіти та економічної забезпеченості.4. Представники етнонаціональних груп, які емігрують з України, мають вищий за середній по країні рівень освіти. До них належать члени російських та єврейської етнічних спільнот. Це спричиняє зниження інтелектуального рівня населення. Адже для відтворення статусу спеціалістів з середньою спеціальною та вищою освітою необхідно 12 - 15 років навчання.

5. Нелегальні мігранти, що використовують терени України в якості буфера, переміщуючись з Росії та Білорусі до економічно розвинутих країн Заходу, представлені неоднорідною, диференційованою соціальною спільністю („вимушені”, „кримінальні” мігранти тощо) в залежності від мети міграції.

6. Процес інтеграції біженців до українського соціуму гальмується браком правових засад, обмеженістю соціальних та економічних гарантій. Позитивні передумови розвитку міграційних процесів, що проявляються в толерантності до мігрантів місцевого населення, зафіксовані дослідниками на рівні побутових практик.

Література:

1. Малиновська О. А. Мігранти, міграція та українська держава: аналіз управління зовнішніми міграціями: Монографія. – К.: Вид-во НАДУ, 2004. – 236 с.

2. Шульга Н. А. Великое переселение: репатрианты, беженцы, мигранты. / НАН Украины. Институт социологии. – К., Стилос, 2002. – 700 с.

3. Брайчевська О. Репатріанти в Україні: шляхи інтеграції. // Проблеми міграції. – 1999. - №3. – С. 34 - 39.

4. Побєда Н. Міграція і пошуки нових взаємодій. // Проблеми міграції. – 1999. - №1. – С. 14 - 18.

5. Евтух В. Мигранты в Украине: Новые этничности – новые проблемы. / Этничность на постсоветском пространстве: роль в обществе и перспективы: Материалы конференции. – К.: Феникс, 1997. – С. 78 - 82.

6. Топилин А. Влияние миграции на этнонациональную структуру. // Социологические исследования. – 1992. - №7. – С. 31 - 43.

7. Етнонаціональні процеси в Україні: історія та сучасність \ О. Б. Беренштейн, Н. А. Зінич, В. Т. Зінич та ін. За ред. В. І. Наулка. – К., 2001. – 424 с.

8. Вивчення впливу зовнішньої міграції 1991 - 1996 рр. на зміну етнічного складу населення України та її регіонів. – К., 1998. – 75 с.