Антиглобалістський рух – початок формування світової контркультури?
Та, попри все, ВСФ і АТТАК прагнуть здаватися радикальнішими, ніж вони є насправді. Це, скоріш за все, пояснюється намаганнями залучити до себе молодь, що складає основу більшості антиглобалістських рухів, та громадські організації країн, що розвиваються, які в ідейно-політичному відношенні, як правило, відзначаються зовні більш вираженим радикалізмом [8, с. 404].
В цілому „Звернення до громадських рухів”, як і інші документи ВСФ, за своїм ідейним змістом надзвичайно близькі політичним заявам і деклараціям, прийнятим за останні роки Генеральною Асамблеєю, комітетами і комісіями ООН, Рухом неприєднання, Соцінтерном. У них говориться про проблеми соціальної нерівності, бідності, голоду, порушень прав людини, протиріч „Північ – Південь”, боротьби за мир, расової і релігійної терпимості. Значна увага в матеріалах Форуму приділяється питанням стійкого розвитку, захисту довкілля. У документах ВСФ і АТТАК часто згадується поняття „політична конвергенція”, характерне колись для Соцінтерну. Організатори й учасники ВСФ виступають за гуманізацію, соціальну зорієнтованість процесів глобалізації, за справедливий перерозподіл ресурсів між розвиненими й відсталими країнами. Проте як АТТАК, так і ВСФ, на відміну від лівішої частини антиглобалістських рухів, не виступають проти капіталістичної глобалізації в принципі, не закликають до зміни її формаційно-фундаментальних основ і сформованого на їх базисі політичного світоустрою. Вони лише не згодні з найодіознішою неоліберальною версією глобалізації та методами, обраними провідними суб’єктами світової політики, вимагаючи їх коректування і пом’якшення [9, с. 28].
Історія створення ВСФ, політичні орієнтири організаторів Форуму та його учасників, а також зміст ухвалених документів дозволяють охарактеризувати його ідейно-політичну спрямованість як соціал-реформістську, помірковано соціал-демократичну. Тут, мабуть, найбільш адекватним буде запропоноване М. Косолаповим поняття „соціал-глобалізм”.Об’єктивно одна з найбільш життєздатних форм ідейно-політичного феномена антиглобалізму, носіями якої раніше були досить розрізнені групи і рухи, одержує організованого носія цих ідей, що їх об’єднує та інтегрує. Його виникнення не може не мати зворотного впливу як на цю форму ідейно-політичного феномена антиглобалізму, так і на всі інші його форми. Носії інших антиглобалістських ідейно-політичних систем змушені будуть окреслити своє ставлення до такого великого і, можливо, в недалекому майбутньому дуже впливового суспільно-політичного утворення, як ВСФ. У випадку розвитку руху ВСФ у більш виражений і організований суб’єкт міжнародної політики, „соціал-глобалізм”, ставши системоутворюючою для ВСФ ідейно-політичною доктриною, внаслідок об’єктивної необхідності сам набуватиме складніших і внутрішньо менш суперечливих форм. Може йтися про можливість створення цілісної соціал-глобалістської ідеології, носіями якої можуть стати громадські рухи, що беруть участь у ВСФ .
У появі такого інституту, як ВСФ, не можуть не бути зацікавленими сегменти національних, а, можливо, й транснаціональних політичних еліт, груп інтересів, яких з тих чи інших причин не влаштовують процеси економічної і політичної глобалізації в тому вигляді, в якому вони нині розвиваються. Адже в умовах глобалізації все більше обмежуються можливості національних держав як суб’єктів міжнародних економічних і політичних відносин, і, відповідно, знижується значимість їх політичних еліт.
В міжнародно-політичній ситуації кінця 1990-х років, яка ще більш ускладнилася після 11 вересня 2001 року, економічні і політичні еліти країн Західної Європи і навіть США виявили незадоволення спрямованістю й розвитком як економічної, так і політичної глобалізації, хоча вони не завжди мали можливість відкрито виступити проти них. Але ці еліти можуть досить ефективно використовувати для актуалізації своєї позиції виступи громадських організацій і рухів, які активно висвітлюються в ЗМІ і стають предметом серйозних суспільно-політичних дискусій. Чим більшу увагу привернуть до себе такі виступи, чим у більш експресивних і масових формах відбуватимуться дискусії, тим значнішими будуть підстави зацікавлених еліт використовувати їх для тиску на найвпливовіших суб’єктів глобалізації задля можливого коректування неоліберальної моделі її розвитку – в їх стратегічних інтересах.
Галасливі масові виступи радикалів нині вже малоефективні – опоненти до них звикли. Ці акції можуть викликати лише черговий політичний скандал і ненадовго збурити суспільну свідомість.
Інша справа – ВСФ, цілком респектабельна й поміркована, як за формою дій, так і за ідейно-політичним змістом, структура. Використовуючи такі інститути, як ВСФ для апеляцій, ніби „громадянське суспільство” не влаштовує глобалізація в тому вигляді, в якому вона нав’язується усьому світові її суб’єктами – транснаціональними корпораціями та підконтрольними їм міжнародними організаціями, де перша роль належить США, вони можуть і вже здійснюють певний тиск на форми і методи діяльності цих суб’єктів [3, с. 97].
Створення ВСФ як постійно діючої організації навряд чи розбігається з інтересами значної і навпливовішої частини сил неоліберального глобалістского табору. Поява більш організованої форми антиглобалістського руху значно полегшить можливість моніторингу і прогнозування поведінки раніш розрізнених груп, об’єднаних тепер в єдину структуру. При наявності відповідних засобів і налагодженої внутрішньої будови подібна структура може бути не тільки передбачуваною, але й керованою.