Антиглобалістський рух – початок формування світової контркультури?

Антиглобалізм, навіть в найширшому його розумінні, не став цілісною ідейно-політичною концепцією, яку поділяла б принаймні більшість представників суспільно-політичних сил, котрі прямо чи опосередковано виступають як проти нинішніх процесів економічної і політичної глобалізації, так і проти окремих її аспектів. Незважаючи на те, що в ЗМІ, та навіть і в наукових публікаціях, усе частіше йдеться про „ідеологію антиглобалістів”, насправді цілісної ідеологічної системи, яку міг би підтримати строкатий конгломерат антиглобалістських рухів, поки що не вироблено.

Попри відносну близькість ідеологічних настановлень розрізнених груп та організацій, що беруть участь в антиглобалістському русі (наприклад, боротьба з неоліберальною версією економічної і політичної глобалізації та її суб’єктами), їх і досі роз’єднує досить глибока прірва, подолати яку сьогодні очевидно малоймовірно. Лише у випадку надзвичайного зацікавлення сил, що стоять за цими групами, могли б злитися в єдину ідеологічну систему різні за генезисом і пріоритетами ідейно-політичні утворення. Така ситуація може скластися, скоріш за все, лише у відповідь на репресивні дії потужних політичних опонентів. Але навіть у надзвичайних обставинах взаємопроникнення різних версій антиглобалізму і формування об’єднавчої ідеологічної платформи не могли б розпочатися без застосування взаємоприйнятних організаційних механізмів. А для їх вироблення необхідна інституційна основа – якісно новий, складніший у порівнянні з попередніми організаційними формами, соціальний суб’єкт, який потім, на спільній ідеологічній платформі, зміг би об’єднати значну частину існуючих груп. Таким суб’єктом може стати лише політична організація міжнародного масштабу. Донедавна на роль такої структури ніхто не міг претендувати. Це дещо нагадувало ситуацію, яка склалася в міжнародному робітничому русі в середині XIX століття, до створення 1864 року І Інтернаціоналу. Та ось в останній час на роль подібної міжнародної політичної організації став претендувати Всесвітній соціальний форум (ВСФ) [1, с. 87].

Які шанси має ВСФ стати організацією, спроможною інституційно й ідеологічно об’єднати розмаїті антиглобалістські рухи? Відповісти на це запитання можна, лише розглянувши зародження, подальший розвиток та цілі безпосередніх організаторів Форуму, а також визначивши політичну спрямованість ВСФ та його місце в контексті ідейних орієнтацій різноспрямованої маси антиглобалістських рухів [2, с. 15]

Сучасна ідейно-політична система антиглобалізму широко інтерпретується суспільно-політичними організаціями і групами, що беруть участь у цьому русі. Тут можна виокремити два основні напрями.

Перший: повне неприйняття глобалізації як об’єктивного і закономірного етапу розвитку історії, явища, що прийшло із Заходу і пов’язане з розгортанням процесів модернізації, НТР – вищої на сьогодні стадії капіталізму. Другий: критика окремих тенденцій розвитку процесів глобалізації, методів, що використовуються їх суб’єктами.

Рухи, близькі до першого напряму, найбільш поширені й користуються підтримкою у відсталих країнах та країнах, що розвиваються. Другий напрям має підтримку переважно в розвинених країнах. Однак слід відзначити, що скрізь, навіть у розвинених західних країнах, можна знайти прихильників обох варіантів. Повне ж несприйняття глобалізації характерне тільки для ультраправих. Носієм такої версії антиглобалізму можна, наприклад, назвати французький національний фронт Ж. Лепена [6, с. 45].

За традицією, коли в ЗМІ і наукових працях йдеться про антиглобалістів та їх виступи, беруться до уваги переважно рухи лівої політичної орієнтації. І для цього є певні підстави: більшість демонстрацій антиглобалістів, що прокотилися в останні роки в Європі та Північній Америці, були організовані анархо-соціалістами, комуністами, лівими соціал-демократами, анархістами, радикальними захисниками довкілля. Помірні рухи соціал-реформістського характеру мало заявляли про себе як антиглобалісти.

Після першого ВСФ (2001 рік) ситуація істотно змінилася.

Три роки поспіль Всесвітній соціальний форум збирається у бразильському місті Порту Алегрі. У провідних американських і європейських (у тому числі й у російських) ЗМІ ця подія висвітлювалась як з’їзд представників антиглобалістських сил з усього світу, альтернативний Всесвітньому економічному форуму (ВЕФ). Приблизно так само характеризують ВСФ і самі його організатори. За заявами учасників, ВСФ має стати своєрідним ідейним антиподом ВЕФ, „зверненим до людини, а не до капіталу”. Він прагне „перетворитися на місце зустрічі світового масштабу для неурядових, громадських організацій, що висловлюють масовий соціальний протест” під гаслом „Інший світ можливий!”.Важливо відзначити, що організатори ВСФ декларують це зібрання як структуру, що виступає від імені „світового громадянського суспільства”. Відтак вони, не багато й не мало, претендують на статус нових виразників сподівань демократичної громадськості світу, дефіцит участі якої у світовій політиці вже давно відзначають не тільки вчені-політологи, але й політики.