Ідея середнього класу як гаранта стабільного розвитку

Такий вигляд це має в теорії. Але є і практична сторона проблеми. Йдеться, перш за все, про фінансову основу, або так званий стартовий капітал розвитку власного бізнесу. Зауважимо, що представників середнього і малого бізнесу ми вже маємо чимало. Вони яскраво проявили себе в процесі „помаранчевої революції” – і своєю присутністю на майданах, і матеріальним забезпеченням її учасників. Водночас потрібно було б створити умови для розвитку малого і середнього бізнесу так званих заробітчан, що стало б вагомою підставою для поповнення середнього класу. Як уже зазначалося, капітал заробітчан вкладається переважно в нерухомість та освіту дітей, що є позитивним явищем. Однак це одноразові вкладення й тимчасові, а не довготривалі інвестиції. Проведення 2005 року зустрічей на рівні Президента України та Кабінету Міністрів з представниками малого і середнього бізнесу засвідчило намагання пошуку нових шляхів розвитку середнього класу в українському суспільстві.

Якщо завдання якісного зростання „середнього класу” буде успішно розв’язане протягом найближчих десяти років, то країна зможе всі зусилля та ресурси спрямувати на соціальну адаптацію матеріально незабезпечених громадян і розв’язати остаточно проблему бідності. Розв’язання проблеми бідності без опори на великий національний капітал та середній клас – соціальна утопія. Будь-яке суспільство і держава мають знаходити гармонійний баланс між багатими, „середнім класом” і бідними. В іншому разі виникають соціальні конфлікти, і суспільство „розривається” зсередини” [6].

Отож, ставлячи мету, слід визначати засоби, за допомогою яких ця мета досягається. Але чи є метою українського суспільства створення та зміцнення середнього класу? Хіба можна стверджувати, що дефініція „середній клас” – це клас, який є проміжною ланкою між класом багатих і класом бідних? І чи наявність в суспільстві такого прошарку, як середній клас, – це спосіб подолання бідності і зменшення „олігархічності” в економіці й політиці? А також можливість подолання дисбалансу в соціальній системі суспільства?

Висновки

Як бачимо, проблема середнього класу перебуває в центрі уваги як зарубіжних, так і вітчизняних дослідників. Політологи, політики, соціологи вважають середній клас важливим чинником соціально-політичного структурування та політичної стабільності в системі. Значна увага приділяється пошукові шляхів його чисельного зростання і підвищення вагомості в суспільстві. Водночас існує проблема створення політико-правничих та економічних передумов такого зростання і вироблення конкретних заходів, які б сприяли започаткуванню і розвитку малих та середніх підприємств.

Вважаємо, що базовими факторами формування середнього класу можна назвати такі:

а) економічні фактори – ринкова економіка, конкуренція, приватна власність. Поряд з цим важливим є залучення коштів заробітчан як інвестицій у створення малих і середніх підприємств, що сприяло б підвищенню питомої ваги середнього класу і корисності його для всього суспільства;

б) політико-правові фактори – політична стабільність, правова свідомість громадян, стабільна законодавча база, розвиток громадянського суспільства. І не лише декларації про спрощену систему відкриття своєї справи на кшталт „єдиного вікна”, а реальне його забезпечення;

в) соціальні фактори – освіта, соціальна роль, соціальний статус. Тут важливо не тільки сприяти розвиткові освіти, але й вести роз’яснювальну роботу через ЗМІ щодо підвищення соціальної ролі та соціального статусу представників середнього класу. А це, в свою чергу, сприятиме формуванню позитивного іміджу „середняка” в суспільстві.Ще одним важливим фактором є подальше теоретико-методологічне опрацювання проблеми. Це, передусім, завдання політології і соціології, які могли б долучитися не тільки до теоретичного аналізу проблеми, але й до вироблення конкретних шляхів для практичної реалізації, і для цього потрібен ще певний час і немалі зусилля. А ще більше часу необхідно буде для практичної реалізації нової для нашого суспільства ідеї.

Середній клас, який з’явився в посткомуністичних суспільствах країн Балтії, або, наприклад, в Чехії чи Угорщині, має інший характер свого зародження й формування, адже то країни з іншими історичними традиціями. Скажімо, хто чув про „олігархів Балтії” чи „олігархів Чехії?” Тому, вивчаючи досвід інших країн, інших суспільств, необхідно, враховуючи його безумовно, відшукувати власні шляхи, спираючись на наші жорсткі реалії й власні історичні передумови.