Фундаментальна загроза національній безпеці
Архітектоніка людського розуму, спотворена обтяженою спадковістю або ж деструктивним соціокультурним впливом, чи то внаслідок впливу обох цих чинників у певній композиції, продукує цілі суспільного розвитку, суспільна корисність яких є сумнівною, із застосуванням для їх досягнення неоптимальних (ресурсовтратних) моделей організації суспільних ресурсів, які втілюються у насильницьких діях соціальних інститутів, в першу чергу – в діяльності держави як системоутворюючого соціального інституту, який має право легітимного насильства. „Насильство виступає як руйнівна за природою дія, що входить до негативної частини людської практики, …яка може бути скерована на освоєння і перетворення природних і соціальних об’єктів, але із значними незворотними втратами ресурсів, іноді взагалі на межі і навіть за межею доцільності суспільно-політичної дії” [24, с. 124].
Насильство – суспільно-політична дія, породжена спотвореною ахітектонікою людського розуму і реалізована через соціальні інститути, має ознаки, які характеризують її як фундаментальну загрозу національній безпеці: 1) нездатність до творящої цілеспрямованої дії (до досягнення суспільно корисної мети) в межах позитивної людської практики; 2) амбівалентність мотивів діяльності; 3) постійну високу потенційну здатність до конфлікту, до безкомпромісних рішень і, відповідно, їх жорсткої реалізації (до втрати суспільних ресурсів); 4) функціонування моделі організації ресурсів насильства на межі чи в стані дисбалансу; 5) несприйняття моделлю організації ресурсів насильства і його ресурсами динамічних трансформацій і перетворень в межах позитивної людської практики [26, с. 194].
В інформаційну добу перетворення людства на єдину глобальну силу супроводжує постійний руйнівний тиск насильства. Воно виникає на грунті суспільних негараздів, посилених генетичними вадами архітектоніки людського розуму і в умовах, коли в суспільстві провідну роль відіграє продукт інтелектуальної діяльності, може виникати і набирати глобальних масштабів внаслідок хибного технічного рішення. Розвиток зв’язку, центрів управління, вироблення і поширення інформації висувають питання про ймовірність виникнення інформаційного тоталітаризму і тероризму через акт „включення – виключення”. Виникнення можливості жорсткого управління і зростання ступеня його жорсткості до рівня тотального контролю над поведінкою і свідомістю окремої людини і цілих соціумів актуалізує питання про створення противаг жорсткому управлінню. Однією з таких противаг може бути „силова” картина світу. Вона має формуватися згідно з гармонійною архітектонікою людського розуму при головних завданнях: 1) максимально повне висвітлення втрат ресурсів внаслідок насильницьких дій соціальних інститутів; 2) визначення хибних цілей розвитку суспільства; 3) визначення неоптимальних моделей організації його ресурсів; 4) висвітлення негармонійних елементів архітектоніки людського розуму як першопричини насильства.
В якості висновку можна зазначити, що насильство є наслідком спотвореної архітектоніки людського розуму, що втілюється в деструктивних діях соціальних інститутів, має різні форми і здатне охоплювати окремі особистості, суспільство і державу, становлячи фундаментальну загрозу національній безпеці.
Література:1. Антипенко Л. Г. Параллельным курсом: „черные технологии” терроризма и „черные технологии” в формировании исторического сознания. / Терроризм – угроза человечеству в ХХI веке. – М.: Институт востоковедения РАН, Издательство „Крафт+”, 2003. – С. 255 - 265.
2. Архитектоника. Словарь иностранных слов. – 18-е изд., стер. – М.: Рус. яз., 1989. – 624 с.
3. Бабієва А. Політичне насилля: теоретичний аспект. / „Політичний менеджмент”. Український науковий журнал. 2005, №5 (14). – С. 161 - 168.
4. Вебер, Макс. Політичні спільноти і господарство. / Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика. / Пер. з нім. О. Погорілий. – К.: Основи, 1998. – С. 87 - 103.
5. Вебер, Макс. Про деякі категорії соціології розуміння. / Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика. / Пер. з нім. О. Погорілий. – К.: Основи, 1998. – С. 104 - 156.
6. Вернадский В. И. Кристаллография. Избранные труды . – М.: Наука, 1988. – 344 с.
7. Вітгенштейн, Людвіг. Tractatus Logico-Philosophicus. Tractatus Logico-Philosophicus; Філософські дослідження. – К.: Основи, 1995. – С. 5 - 86.
8. Гумилёв Л. Н. Этногенез и биосфера Земли. – М.: ООО „Издательство АСТ”, 2005. – 548 с.
9. Диалектика процесса познания. / Под ред. М. Н. Алексеева, А. М. Коршунова. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1985. – 367 с.