Українська національна ідея в дзеркалі преси

Нам здається, попри всі ці зауваги, що в пострадянських країнах національна ідея відіграє роль не стільки усталеного за змістом штучного конструкту, скільки одного з „фундаментальних термінів”, котрі „дозволяють суб’єктам політичного процесу дати характеристику й проблематизувати ситуацію, а потім відзначити альтернативи і залучити ресурси для досягнення однієї з них” [8]. В українських умовах це поняття взагалі централізує громадсько-політичний дискурс стосовно широкого кола актуальних проблем: формування загальнонаціональних зовнішньополітичних пріоритетів і узгодження системи базових національних цінностей, залучення культурних та історичних традицій для об’єднання країни, занепокоєння щодо збереження державою цілісності й суверенітету тощо. В такий спосіб публічний дискурс національної ідеї в тій чи іншій мірі впливає на процеси вироблення стратегій державного розвитку і пошук соціокультурного підґрунтя щодо колективної самоідентифікації слабо інтегрованого суспільства, яким поки що є Україна.

За деякими сучасними науковими парадигмами, політика – це „слово в дії” (П. Бурдьє). Тобто, зміст і структура дискурсів не лише відображають уявлення людей про навколишній світ, але й впливають на формування символічної реальності, яка опісля, у свою чергу, здатна спрямовувати в певне річище соціальну практику. Тому „дослідження форм усвідомлення і конструювання політичної реальності передбачає вивчення суб’єктивних схем сприйняття і оцінювання когнітивних і тих, що розвиваються, структур політичного простору” [9]. Такі міркування, здається, можуть бути достатньою підставою для використання поняття „національна ідея” в якості концептуальної змінної (далі – К-змінної) аналітичного експерименту, який здійснювався автором статті.

Отже, розглянемо основні завдання і технологічні особливості, а також результати аналітичного експерименту. Зауважимо відразу, що ці результати мають проміжний характер, оскільки зазначений експеримент є лише одним з етапів масштабнішого дослідження. Крім того, його проведення за деякими напрямами ще триває. Однак вже опрацьований емпіричний матеріал дозволяє простежити низку загальних тенденцій в процесах дискутування змісту української національної ідеї на сторінках вітчизняної преси.

Опрацьовуючи програму власного аналітичного експерименту, автор спирався на досвід російських фахівців з прикладної лінгвістики А. Баранова, Д. Добровольського та М. Михайлова, які ще в 1996 – 1997 роках дослідили використання концепту „національна ідея” на сторінках газет і журналів Росії [10]. Запозичивши загальну логіку їх програми, автор дещо модифікував її в частині постановки завдань, а також процедур добору і опрацювання емпіричних даних. Крім того, було цікаво порівняти особливості обговорення національної ідеї в українських і російських мас-медіа з точки зору змісту цього поняття.

Аналітичний експеримент, серед іншого, передбачав такі завдання:

1. Визначити загальні тенденції розвитку дискусії щодо національної ідеї в українській пресі.

2. З’ясувати динаміку змін уявлень/інтерпретацій концепту „національна ідея” впродовж останніх років.

3. Встановити оцінну складову дискурсу національної ідеї, тобто баланс позитивних, негативних і нейтральних висловлювань з цієї нагоди.

Матеріали дослідження складалися з текстів двох загальноукраїнських газет – „День” і „Дзеркало тижня” за 1999, 2004 роки і неповний (по жовтень включно) 2005 рік. Вибір цих періодичних видань, які виходять трьома мовами, зумовлений їх поширенням в усіх регіонах країни, а також специфікою редакційної політики, орієнтованої на максимально можливу об’єктивність та альтернативність у висвітленні подій.

Визначаючи початкову й кінцеву точки вимірювання, автор виходив з припущення, що і 1999, і 2004 року, коли відбувалися вибори Президента України, суспільні дискусії щодо фундаментальних цінностей, консолідуючих ідей, минулого, сучасного і майбутнього України мали відбуватися досить жваво.

Методи дослідження поєднували елементи контент- і концепт-аналізу політичних текстів.Технологічні особливості дослідницького експерименту. На першому етапі в загальному масиві газетних матеріалів, які містяться в електронних архівах зазначених видань, за ключовими словами („національна ідея” та її змістові еквіваленти – „консолідуюча ідея”, „українська ідея” тощо) було відібрано тексти статей, інтерв’ю, повідомлень. Після опрацювання на предмет усунення повторів та інформаційного шуму база даних склала близько 50 записів. Далі виокремлювалися фрагменти текстів з 3 – 6 речень, які дозволяли встановити загальний зміст, контекст і характер авторської оцінки К-змінної. Наступний етап передбачав аналіз вибраних фрагментів та їх класифікацію відповідно до інтерпретації змісту „національної ідеї”, а також думок авторів щодо наявності такої ідеї в українському суспільстві чи необхідності її формування. Якщо в текстах містилося кілька значень К-змінної, то всі вони враховувалися для складання більш повного каталогу типів інтерпретацій поняття „національна ідея”.