Тенденції розвитку громадянського суспільства в Азербайджані

Підготовлений 2001 року Основний Документ з подолання бідності був у січні 2002 року поданий експертам Світового банку, Міжнародного валютного фонду, Європейського банку реконструкції і розвитку, а також іншим міжнародним інституціям, що висловили бажання брати участь у проекті. В лютому 2002 року відбувся національний семінар „Державна програма скорочення бідності в Азербайджані”, на якому, за участю всіх комісій і підкомісій, представників міжнародних організацій, донорів, неурядових організацій, приватних підприємців, представників засобів масової інформації та громадськості, було обговорено стратегію подолання цього лиха. Тоді ж президент схвалив відповідний документ. У квітні розпочалася реалізація проекту, що допоможе країні перебороти негаразди перехідного періоду.

Будь-яке суспільство сповідує фундаментальні цінності, притаманні саме йому. Вони багато в чому визначають характер системи господарювання. З господарством пов’язується певний тип діяльності, під який формується й певний тип особистості. Особистість же характеризується набором цінностей, які передаються від покоління до покоління через суспільну свідомість і підсвідомість. У процесі історичної передачі цінностей і норм формуються риси етнічного характеру народу, його менталітет.

Змінити етнічний характер можна тільки через зміну норм у двох найважливіших сферах: у сфері матеріального виробництва, тобто господарської діяльності, та у сфері політичного життя. „Зміна етнічного характеру, – зазначає американський політолог С. Майтл, – буде найпомітнішою, якщо в суспільну підсвідомість вноситиметься якесь нове ставлення до влади і моральності, що складають основну групу цінностей людини” [2]. Володіння політико-моральними цінностями, без сумніву, збагачує можливості людини впливати на справи громадянського суспільства. Водночас здатність цінностей переходити одна в одну свідчить, що вони є проявом чогось більш загального. Наприклад, знання і славу можна перетворити на багатство чи владу, майстерність – на славу і т. д.

Звичайно, не у всіх суспільствах згадані цінності доступні для всіх. Однак у громадянському суспільстві люди поступово звикають домагатися тих цінностей, які є для них реально доступними. Виникають стійкі стереотипи поведінки чи діяльності, що набирають характеру соціальних норм. Саме сукупність соціальних норм не тільки складає ментальне обличчя нації, але й соціальний характер людей, що живуть у певному суспільстві.

Для з’ясування сутності ментальних уявлень важливо знати, як узаконюються домагання людини на цінність у певному суспільстві. Щоб зрозуміти особливості менталітету азербайджанців, необхідно виокремити саме ті цінності, що були доступні їм протягом століть і слугували основними стимулами діяльності. С. Майтл, як нам здається – цілком справедливо, називає два основні способи, за допомогою яких людина визнається володарем цінностей. Перший спосіб – особистий. Він здійснюється через „експертів або суддів, тобто через членів даної спільноти, що визнають право саме цієї конкретної людини на володіння владою, славою, почестями тощо. Прикладами такої процедури можуть бути вибори президента, присудження вченого ступеня тощо. Другий спосіб – безособовий. Він реалізується через ринок, коли домагання суб’єктів здійснюються через акти купівлі-продажу. Можуть існувати різні комбінації обох способів, але принципово вони відрізняються тим, що експертиза оцінює саме конкретну людину, зокрема, ту, що претендує на політичні позиції. В другому випадку конкретна людина ринкові байдужа, але оскільки вона має соціальні функції, тому й цікава йому.Відтак, говорячи про формування громадянського суспільства в Азербайджані, ми проводимо паралель з розвитком цього суспільства в Західній Європі. Ще з часів реформації суспільство там розвивалося за рахунок доступності всіх цінностей: ринок став способом соціального визнання, а експертна процедура здійснювалася демократичним способом. Таким чином, політичні цінності були пов’язані з ринком і стали провідними. Розвиток Азербайджану, який перебував у рамках російської колоніальної системи, відрізнявся, природно, від європейського. Експертиза була бюрократичною, ринкові цінності практично почали розвиватися тільки наприкінці XIX століття у зв’язку з динамічним зростанням промислового потенціалу країни. Однак більшовицький натиск на нафтову промисловість Азербайджану й у цілому на всю економіку обернувся згортанням ринкових цінностей. Соціалістична модернізація фактично звела нанівець цінності соціального визнання людини, непомірно збільшила роль силових методів управління суспільством. Характерний для всього Радянського Союзу антиринковий менталітет став панівним і в Азербайджані. Відставання СРСР від країн з ринковою економікою та ідеологією стало загрозливим, що й обумовило крах колишньої системи.

В сукупності труднощі становлення в Азербайджані громадянського суспільства та просування до ринку пояснюються багато в чому ментальними особливостями, які складалися історично. У ментальності азербайджанців група інструментальних цінностей була вторинною, а первинною виступала група загальнолюдських цінностей – таких як справедливість, свобода, батьківщина, віра, сім’я. Найдавніша і найважливіша цінність азербайджанського народу – громада, „джамаат” як основа і передумова існування кожного її члена. У громаді було неможливо одержати соціальну значимість через цінності, властиві ринковій цивілізації. У її фундамент було покладено цінність людини, котра розглядалася і як біологічна істота, необхідна громаді для її відтворення, і як трудівник, чия праця полегшує загальний тягар. В умовах постійного зовнішнього тиску на Азербайджан зі Сходу й Заходу віднаходились необхідні ресурси протидії та забезпечення фізіологічного виживання тільки завдяки колективним зусиллям. Однак рівномірно розподілити убогі ресурси, аби члени громади могли вижити, можна було тільки в тому випадку, коли ресурси розподіляються справедливо. Тому ще однією фундаментальною цінністю громади була саме справедливість. В цілому в політичній соціології справедливість виступає як інструментальна цінність, але в умовах азербайджанської громади вона посідала статус цільової і сприяла утвердженню загальнолюдських цінностей.