Тенденції розвитку громадянського суспільства в Азербайджані
Минуле десятиліття стало для Азербайджану справді історичним. Країна не тільки позбулася комуністичного тоталітаризму, але й вирвалася з лабет радянської імперії. Цей процес не був легким і безболісним, та як би там не було, але він на сьогодні в основному завершений. Всі атрибути незалежної держави в Азербайджані сформувалися. Молода держава одержала міжнародно-правове визнання.
Конституція Азербайджану проголосила демократичний лад, ринковий характер економіки, гарантувала основні права й свободи людини. Зафіксовано наше прагнення побудувати відкрите, громадянське суспільство.
Багато зарубіжних аналітичних центрів і авторитетних правозахисних організацій (Freedom House, наприклад) за параметрами дотримання громадянських і політичних прав кваліфікують нашу країну як „порогову”, або „частково вільну”.
Поняття „громадянське суспільство” є центральним, за допомогою якого визначається рівень демократичності держави. Важливим показником зрілості демократії вважається, зокрема, мирна передача вищої влади на основі чесних і вільних виборів. Цей іспит Азербайджан успішно витримав у жовтні 2003 року.
Специфіка перехідного періоду виявила певні протиріччя процесу розбудови громадянського суспільства в пострадянських умовах. Так, в країні й досі не вщухають дискусії щодо вибору „східного” чи „західного” шляху розвитку, а також можливостей відшукати власну, національну модель розбудови демократичного, громадянського суспільства. Ідеологічна складова в цих суперечках неодмінна. Багато учасників дискусій схиляється до підтримки націоналістичних тенденції розвитку. Але не менш активно висловлюються й прямо протилежні думки – відкидаються будь-які особливості національного руху до утвердження демократичних інститутів. Така ситуація викликає необхідність розглядати цю архіважливу проблему, вдаючись до аналізу існуючих концепцій громадянського суспільства.
Зміна соціальних і політичних відносин в епоху переходу до капіталістичної формаційної системи породжує нове усвідомлення ролі держави в організації та скеруванні суспільних процесів. Центральне місце посідає така правова організація державного життя, яка б обмежувала монополізацію влади в руках однієї особи чи одного органу влади, забезпечуючи тим самим рівність перед законом як владних інститутів, так і кожного громадянина. Відтак держава перетворюється на головного захисника й гаранта соціально-політичних перетворень у суспільному житті.
В останні роки в Азербайджані відбулися (і ще тривають) глибокі зміни у всіх сферах життя, змішуючи в єдиному процесі трансформації ідеали різних політичних систем. Хоче це визнати хто, чи ні, але в нашому житті, у взаємовідносинах людей, в ціннісних орієнтаціях сталися фундаментальні зрушення. Країна стає відкритою. Ми менше стали перейматися ліпленням „образу ворога”, хоча ще багато громадян і партій так і не позбавилося цього радянського комплексу. Та попри все це, формуються й увиразнюються риси громадянського суспільства, змінюється в уявленні людей образ світу.
Послідовно здійснювана політика реформ дає певні плоди. В останні роки в Азербайджані спостерігається стійке зростання макроекономічних показників, поліпшується добробут населення. Так, у 1996 – 2002 роках внутрішній валовий продукт зріс в 1,7 раза, капіталовкладення в економіку збільшилися у 7,8 раза, номінальні грошові доходи населення виросли утричі, а середньомісячна заробітна платня та пенсії – у 5 разів [1].
Звичайно, багато проблем ще не вирішено, але з поліпшенням економічного становища зменшується депресивність суспільної свідомості.
З великими труднощами, але формується середній клас. Для повнокровного функціонування громадянського суспільства у нас поки що не досить розвинено його протоструктуру. Першочерговим соціально-економічним завданням лишається боротьба з бідністю, якій президент країни надає особливого значення. Зокрема, за підтримки Світового Банку в Азербайджані розпочато реалізацію Програми ООН по боротьбі з цим соціальним злом. Створено 15 галузевих груп, у тому числі й за участю НВО, що працюють у сфері гендерної проблематики. Організацію відповідних досліджень та розробку практичних рекомендацій покладено на комісії органів охорони здоров’я, освіти, соціальної політики тощо.
У грудні 2001 року галузеві робочі групи остаточно сформулювали свої пропозиції, запропонували плани їх реалізації, обгрунтували відповідні кошториси. На підставі цих документів Кабінет Міністрів Республіки ухвалив постанову „Про заходи для надання допомоги вимушеним переселенцям і тимчасово переміщеним особам”. Цією же постановою затверджено програму забезпечення таких людей робочими місцями.Як відомо, основними критеріями для оцінки рівня бідності, на яких сходяться міжнародні фінансово-банківські та наукові інститути, є: рівень базової освіти, надання послуг у сфері охорони здоров’я, ступінь забезпеченості харчуванням, водою і каналізацією, а також рівень доходів, зайнятості та заробітної платні. З цих критеріїв досить високим в Азербайджані є на сьогодні тільки рівень базової освіти (97 %). За іншими критеріями ми значно відстаємо від багатьох країн світу, де науково обґрунтовані норми і стандарти більш чи менш дотримуються.