Сутність понять локальна війна і воєнний конфлікт та їх типологія

Західні вчені всебічно досліджували умови, причини і чинники виникнення конфліктів, їх специфіку, стадії розвитку і функції в суспільстві й на основі цього розробили різноманітні типології конфліктів. Особливого поширення набули концепції: „загальної теорії конфлікту” (К. Боулдінг), „позитивно-функціонального конфлікту” (Л. Козер), „конфліктної моделі суспільства” (Р. Дарендорф), „міжнародного конфлікту як особливого роду суспільного конфлікту” (К. Дойч, К. Мітчелл, Б. Броді, Р. Патнем, М. Херманн), „теорії принципових переговорів” (Дж. Бертон, Р. Даль, Р. Фішер). У з’язку з цим є всі підстави погодитися з думкою російського вченого П. Циганкова, який стверджує, що „типологія конфліктів така ж багатоманітна, наскільки багатоманітні їх визначення і так само залежить від точки зору, цілей аналізу тощо” [12, с. 409]. Все це передбачає визнання множинності типології і дає поштовх для подальших спроб побудови її в наукових розвідках. Окреслена проблематика знайшла своє відображення в наукових працях вітчизняних і російських вчених.

Український дослідник В. Мандрагеля зазначає: „У всіх випадках на перший план методологією діалектичного матеріалізму висувається соціально-політична складова війни, що дозволяло з’ясувати, в ім’я чого вона ведеться, продовженням політики яких класів є. У той час класифікація воєн здійснювалася на основі класового підходу, який передбачає оцінку явищ, подій з точки зору інтересів лише окремих соціальних груп суспільства” [6, с. 200].

На основі класового підходу були сформовані наступні підстави для класифікації війн. І. Історичні. Вони поділялися на дві групи: а) за зв’язком з епохою (рабовласницькі, феодальні, капіталістичні, переходу від капіталізму до соціалізму); б) за впливом на хід історії (прогресивні, реакційні). II. Соціально політичні, які містять у собі класифікацію воєн а) за типом суперечностей (між державами протилежних систем, громадянські, колоніальні, між капіталістичними державами); б) за соціально-політичним характером (справедливі, несправедливі). III. Військово-технічні: (оборонні, наступальні, маневрені, позиційні, ядерні, звичайні, комбіновані). IV. Масштабні: (швидкоплинні, затяжні, світові, локальні, коаліційні, двосторонні) [5, с. 26].

Перші дві групи класифікації відбивали погляди більшості науковців радянських часів на соціальний та політичний характер війни.

Погляди західних вчених щодо класифікації війн доповнюють одне одного за різними ознаками.

Проте останнім часом спостерігається певна динаміка щодо уточнення основ класифікації, що безперечно пов’язано з суттєвими змінами у багатьох сферах життєдіяльності суспільства: політиці, економіці, безпеці тощо.Генерал-полковник В. Баринькін аналізує тенденції розвитку військово-політичної обстановки у світі, оцінює її як кризово-нестабільну і робить висновок, що за відповідних умов будь-який збройний конфлікт може перерости в локальну війну, а остання – у великомасштабну [2, с. 7]. Він запропонував наступну класифікацію локальних війн. Соціально-політичні, які, в свою чергу, поділяються: а) по відношенню до національних інтересів; б) за типом суперечностей; в) за характером політичних цілей. Введена відносно нова підстава класифікації воєн за правовою основою: а) порушують міжнародне право; б) у відповідності до міжнародного права. За масштабами В. Баринькін поділяє локальні війни на такі, які ведуться в окремому районі, на напрямках та в регіоні, а також вводить нову підставу класифікації за силами, що застосовуються: прикордонні війська, внутрішні війська, війська прикриття, мобільні сили, іррегулярні формування, оперативні резерви. Він (на нашу думку, помилково) поділяє війни за соціально-політичними ознаками на ті, що ведуться між індустріально розвинутими країнами; між індустріально розвинутими країнами і країнами середнього і низького рівня розвитку; між країнами середнього та низького рівня розвитку; між країнами, що розвиваються (при підтримці індустріально розвинутих держав); між державами федерації, що розпадається [2, с. 10].

Можна цілком погодитися з думкою В. Мандрагелі, що відбулася підміна соціально-політичної складової класифікації війн суто технократичним підходом, на який суттєвий (якщо не визначальний) вплив мають особливості економічного рівня розвитку і політичного устрою Російської Федерації. На сьогодні розвиток держав вимірюється не тільки і не стільки показниками промисловості, скільки якісними параметрами та чисельністю новітніх (насамперед – інформаційних) технологій, рівнем освіти, фундаментальних і прикладних наукових досліджень тощо [6, с. 203].

Російський вчений А. Клименко запропонував наступну класифікацію можливих воєнних конфліктів (війн). Соціально-політичні, які, поділяються: а) по відношенню до національних інтересів (відповідають або не відповідають їм); б) за типом суперечностей (політичні, економічні, територіальні, національне-етнічні, релігійні); в) за соціально-політичним складом сторін (міждержавні, національно-визвольні, громадянські); г) за характером політичних цілей (загарбницькі цілі, відновлення міжнародного миру, захист суверенітету і територіальної цілісності).