Статус жінки в суспільстві як дзеркало його цивілізованості

Актуальна проблема – розробка та використання вже існуючих спеціальних методик виявлення і правильного документування випадків дискримінації за ознакою статі для притягнення винних до відповідальності. Необхідно залучати до цієї діяльності членів правозахисних і жіночих організацій, які вже мають досвід такої роботи.

Належить зробити все можливе для підтримки державними установами проектів і програм, розроблених жіночими неурядовими організаціями (далі – ЖНУО), спрямованих на реалізацію соціальної політики. Бажано запровадити систему державних грантів для ЖНУО (з метою проведення гендерних досліджень, створення альтернативних або додаткових програм і проектів перекваліфікації, соціального захисту, соціально-психологічної адаптації, розвитку малого бізнесу, створення ефективного механізму контролю, моніторингу існуючих економічних стратегій, систем кредитування, зайнятості, соціальної політики держави).

Об’єктивні реалії суспільного життя висувають на перше місце саме соціально-економічну ознаку становища жінки в суспільстві, яке, головним чином, зумовлює зміст і характер її політико-правового статусу. Факторами, що визначають соціально-економічне становище жінки в суспільстві, є:

• стан соціально-економічного розвитку держави і суспільства;

• стан навколишнього середовища;

• рівень розвитку медичної, соціально-побутової, культурно-освітньої інфраструктур країни;

•характер суспільної етики і моралі.

Соціально-економічне та морально-психологічне становище жінки в Україні вкрай незадовільне, що зумовлюється кризовими явищами в економіці, катастрофічним станом природного середовища, низьким рівнем медичної та соціально-побутової інфраструктури країни.

Економічне реформування висуває на перше місце питання соціальної стабільності країни, сім’ї та кожного громадянина зокрема. Останнім часом напруга в соціальній сфері не знижується, а за окремими напрямками навіть посилюється. Однак ці процеси пов’язані не тільки з курсом ринкових перетворень, а й з наслідками малопродуманих соціальних рішень, браком ефективних механізмів реалізації програмових заходів уряду.

На нинішньому етапі розвитку нашого суспільства характерною особливістю стала політизація жіночої свідомості. Участь жінок у політичному житті суспільства виявляється в особливостях їхньої електоральної поведінки, представництва у різних політичних партіях і фракціях Верховної Ради України. Зросла громадська активність жінок, про що свідчить збільшення чисельності жіночих громадських організацій. Проте, незважаючи на це, представництво жінок в органах влади дуже низьке. Парадокс: у процесі демократизації суспільства відбулося ще більше відсторонення жінок від реальної участі в управлінні.

Державна політика, яка б на ділі враховувала інтереси жіноцтва, можлива тільки за умови, коли самі жінки братимуть участь у творенні такої політики. А для цього треба забезпечувати умови для реальної і рівноправної участі жінок у громадсько-політичній діяльності, сприяти розвиткові нового політичного і економічного мислення та усвідомлення жінками свого високого призначення в моральному оздоровленні суспільства і відродженні національних традицій і звичаїв.

Не новина, що в наш час відбуваються суттєві зміни духовно-моральної орієнтації жінки-українки. Її усвідомлення свого місця в сучасному суспільстві, прагнення на рівних з чоловіками правах стати до керма влади у своїй молодій державі, брати участь у політичному житті – явище не випадкове. Воно диктується вимогами епохи.

Те, що жінка стає активнішою, немає сумніву. Про це красномовно свідчить хоча б те, що сьогодні в Україні діє більше 30 всеукраїнських жіночих організацій, 5 жіночих партій. В областях та районах створено більше тисячі жіночих об’єднань. Однак, треба визнати, що українській жінці ще не вистачає політичної освіченості і загартованності.Ще однією важливою особливістю, яка визначає участь жінки у політичному процесі, є соціально-психологічна готовність суспільства поставити жінку-політика на один рівень з чоловіком. Якщо розглядати мораль як оцінку справедливого і несправедливого, то в чому має полягати ця справедливість: у рівності жінки і чоловіка чи у їх рівноправності? Я схильна вважати, що якийсь час у нас велася робота для забезпечення саме рівності жінки й чоловіка. Але ж як це образливо для жінок – бути рівними з чоловіками, і як нерозумно з боку чоловіків очікувати такої рівності! Соціальна та біологічна природа жінки інакша, ніж чоловіча, і якщо говорити про участь жінок і чоловіків у політиці, то тут має бути все-таки не рівність, а рівноправність.