Проблеми дослідження електорального простору

Все частіше при вивченні громадської думки, особливо в ході виборчих кампаній, застосовують досить поширену методику „фокус-груп”, тобто сфокусованих групових дискусій, які є одним з різновидів так званих якісних методів.

Одним із ефективних методів дослідження громадської думки є екзит-поли. Exit-poll у буквальному перекладі з англійської означає „опитування на виході”. Такі опитування почали практикувати американські телевізійні канали у 1960-ті роки, щоб задовольнити потребу електорату в максимально оперативній інформації про вибори [16].

Упродовж останніх тридцяти років у світовій практиці екзит-поли з наукового експерименту перетворилися на одну з найпомітніших складових висвітлення виборів на телебаченні й у пресі. Дані опитування є звичною практикою виборчих кампаній у демократичних країнах. Можна виокремити принаймні три основні функції, які вони виконують: 1) основна мета таких опитувань – прогноз результатів виборів, аналіз електоральної поведінки громадян до підбиття офіційних підсумків; 2) екзит-пол є також різновидом громадського контролю за чесністю виборів, робить процес голосування прозорішим, що особливо актуально для країн, які перебувають у процесі демократизації; 3) опитування виборців після голосування мають і значно більшу цінність. Практично це єдиний спосіб точно визначити соціально-демографічні характеристики виборців різних кандидатів, побудувати реальний соціально-демографічний зріз електорату.

Особлива цінність екзит-полів полягає в тому, що для опитувань у день виборів значно менше характерний дисонанс між вербальною та реальною поведінкою. Хоча, звичайно, не можна говорити, що цього дисонансу тут немає зовсім. Але вже та обставина, що опитуваний дає відповідь, як він проголосував, через кілька хвилин після того, як це сталося, значно зменшує ймовірність того, що його вербальна відповідь відрізнятиметься від реальної поведінки.Потрібно також зазначити, що екзит-пол дає більші можливості охопити опитуванням представників важкодосяжних груп респондентів.

В Україні екзит-пол уперше (і вперше серед країн СНД) був здійснений у день парламентських виборів 1998 року. Українські соціологи правильно спрогнозували вісім партій, які змогли подолати 4-відсотковий бар’єр і увійшли до складу парламенту. Було попередньо розроблено і випробувано систему поширення інформації щойно після завершення виборів. Вони надходили до основних українських інформаційних агенцій, телекомпаній, штабів кандидатів факсом та електронною поштою. Результати опитування оприлюднювалися одразу після закриття виборчих дільниць на прес-конференції в УНІАН і розповсюджувалися ЗМІ раніше, ніж ЦВК почала подавати перші офіційні дані.

Чинне законодавство регулює порядок висвітлення у ЗМІ результатів „екзит-полів”. Опублікування їх у день виборів до закінчення голосування, тобто до закриття виборчих дільниць, заборонено пунктом 19 ст. 56 закону „Про вибори народних депутатів України”, яка й регламентує порядок оприлюднення результатів опитування виборців щодо їх волевиявлення. Ця демократична норма відповідає міжнародним стандартам. Проте тут маємо парадокс: заборона є, а от механізмів для забезпечення її функціонування немає. Побудова демократичного суспільства, несфальсифіковані вибори можливі лише у громадянському суспільстві.

Український більш ніж десятирічний досвід проведення альтернативних виборів (і це підтверджують соціологічні дослідження) дозволяє виявити певні тенденції у поведінці українського електорату:

• активність виборців України перебуває на рівні більшості європейських країн. Для прикладу, на парламентських виборах 1994 року проголосувало 72,7 % виборців у першому турі та 67 % у другому. Для порівняння: у парламентських виборах у ФРН 1994 року взяли участь 79 % виборців, у парламентських виборах в Іспанії 1996 року – 77,4 %. У країнах, де застосовуються методи примусу до участі в голосуванні (Бельгія, Люксембург, Італія, Австрія, Греція, Нідерланди та ін.), виборча активність перебуває у діапазоні від 80 до 96 % [17];

• при порівнянні поведінки міського і сільського електорату помітною є значно більша підтримка кандидатів від лівих партій сільським, ніж міським населенням;

• різне сприйняття влади міським і сільським населенням. Общинна свідомість і насторожене ставлення до влади сільського населення;

• значний відсоток виборців (від 60 до 80) упевнені у фальсифікації результатів голосування. Результати електоральних опитувань фіксують значну частку так званих „невизначених виборців”;