Проблеми дослідження електорального простору

• прогноз електоральної поведінки тих респондентів, які на час проведення опитування ще не визначилися, за яку партію чи політичний блок голосуватимуть (чи, принаймні, заявляють під час опитування, що вони ще не визначилися). Більшість населення насправді не має однозначної, заздалегідь визначеної думки і нерідко приймає рішення в останню хвилину („ефект кабіни”);

• перешкоджають оцінці та з’ясуванню реальної ситуації псевдоінформативні, порожні відповіді, так званий метод „олівця на папір”;

• чим освіченіша людина, тим обережніше відповідає вона на запитання і тим частіше обирає варіант „вагаюся з відповіддю”;• в соціологічних опитуваннях часто не враховується кількість тих, хто ухилився від опитування, і не аналізують цього явища [4];

• громадська думка – це думка не кожного з нас, а лише тих, хто її має, хто компетентний з цього питання; вона є надіндивідуальним феноменом.

На думку професора О. Вишняка, „в Україні фактично досі відсутні теоретичні концепції динаміки електоральної поведінки та факторів, що їх визначають” [5, с. 4]. З цим можна погодитися, однак, хоча б схематично, окреслимо комплекс чинників, які суттєво впливають на структурування електорального простору України, а отже можуть бути враховані при розробці певних технологій ведення виборчої боротьби. Це такі чинники:

• соціокультурні (соцієтальні), пов’язані з соціальною диференціацією електорату;

• інституціональні: формальні і неформальні норми та правила „електоральної гри”, чинні виборчі процедури, характер політичних інститутів;

• ідеологічні: пов’язані з основними ідеологіями, задають виборчу риторику і програму політичних акторів та впливають на партійно-ідеологічну ідентифікацію виборців.

Характер голосування залежить від низки макро- та мікроумов. До них належать: тип політичного режиму і політичної системи суспільства, ступінь розвитку виборчого права і виборчої системи, рівень соціально-економічного розвитку, ступінь стабільності соціальної структури, наявність численного середнього класу.

Крім того, важливе значення мають соціально-демографічні параметри, тобто характеристика віку і статі. Соціально-професійна приналежність електорату, рівень його освіти і політичної культури визначають характер політичної участі населення і його політичних орієнтацій.

Існує кілька гіпотез, що пояснюють мотиви голосування:

• „соціологічна”: голосуючи, виборці проявляють солідарність зі своєю соціальною групою (класовою, етнічною, релігійною, сусідською тощо);

• „соціопсихологічна”: виборці керуються вкоріненими, наприклад, у сім’ї, політичними симпатіями, психологічним тяжінням до певної партії, лідера тощо;

• „політико-комунікативна”: голосування під впливом власне виборчої кампанії, зокрема, під впливом сформованого ЗМІ іміджу політика чи партії;

• „раціонального вибору”: люди голосують (чи не голосують) не як члени групи, а як індивіди, керуючись власним інтересом, розрахунком, вигодою [6].

Останнім часом загострилася дискусія щодо місця й ролі політичних ідеологій у впливі на електоральний вибір громадян. На думку Д. Ольшанського, „хочемо ми чи не хочемо, але ідеї правлять світом. Занепад ідей призводить до кризи держави” [7]. Отже, ідеологія є основою політичної свідомості, яка, у свою чергу, впливає на стан громадської думки стосовно політичних партій і виборчого процесу. У випадку суцільної деідеологізації політики спільноти не можуть ефективно впливати на формування владних установ. Процес електорального вибору стає ірраціональним. Але не варто абсолютизувати роль ідеологічної складової електоральної поведінки. Вона є тільки одним з елементів об’єктивної оцінки політичної реальності.