Андрій Бова. Transparency International: індекс сприйняття корупції
Методологія Світового економічного форуму (Global Competitiveness Report (GCR) of the World Economic Forum (WEF), 2001-2003) дещо змінювалася, залежно від року. Зокрема, 2001 року в “Огляді конкуренції у світі” СЕФ запитував, чи є “поширеними/не поширеними нерегулярні, додаткові виплати, пов’язані з дозволами на імпорт та експорт, отриманням ділових ліцензій, сплатою податків або отриманням кредитів”. В „Огляді конкуренції в Африці” ставляться запитання про “проблематичність для бізнесу різних чинників, зокрема корупції” та “коли фірми вашої галузі ведуть бізнес з державою, яку частину від ціни контракту вони мають запропонувати як неофіційні додаткові виплати аби забезпечити укладання угоди”.
2002 року Світовий економічний форум в “Огляді конкуренції у світі”, змінивши дещо формулювання, збільшив кількість запитань. Запитання були змінені і в „Огляді конкуренції в Африці”. 2003 року респондентам пропонувалося відповісти на 7 запитань, оцінюючи поширення у фірмах недокументованих, додаткових виплат або хабарів, пов’язаних з: “(1) отриманням дозволів на експорт та імпорт; (2) діяльністю комунальних підприємств; (3) сплатою податків; (4) укладанням контрактів, отриманням ділових ліцензій; (5) отриманням кредитів; (6) впливом на законотворення та політику; а також (7) отриманням сприятливих юридичних рішень”.
Інформейшн Інтернешнл (Information International (II), 2003) запитує про поширеність хабарів, впливу їхнього розміру на заняття бізнесом, частоту розподілу державних замовлень за принципом спорідненості та знайомств.
Гелап Інтернешнл на замовлення Трансперенсі Інтернешнл (Gallup International on behalf of Transparency International (GI/TI)) запитує: (1) наскільки поширене пропонування хабара політикам, керівникам держапарату і суддям та (2) якою мірою витрати, пов’язані з такого роду платежами, є перешкодою для надійного ведення бізнесу, а також (3) як часто державні контракти надаються скоріше діловим асоціаціям, друзям і родичам, ніж укладаються на засадах конкуренції.
В межах теми цієї публікації слід зазначити деякі інші підходи до визначення корупції в експертних опитуваннях, обстеженнях ділового середовища та побудови агрегованих показників корупції. Так, Служба оцінки політичних ризиків (Political Risk Services – PRS) з 1982 року видає Міжнародний довідник з ризиків у країнах (International Country Risk Guide). Оцінка корупції в уряді визначається на основі двох запитань: “ймовірність вимоги високих урядових чиновників надати спеціальні платежі” та “звичайність практики прийняття нелегальних платежів на нижньому рівні уряду” у формах “хабарів, пов’язаних з ліцензіями на імпорт і експорт, оподаткуванням, захистом поліції, позичками”.
Фонд “Спадщина”, аналізуючи статистичні дані, результати соціологічних та експертних опитувань з 1995 року, на підставі 10 факторів визначає комплексний індекс економічної свободи. Три фактори (“Торгова політика”, “Права власності”, “Регулювання”) стосуються оцінки зловживань владою у відповідних сферах.
Світовий банк здійснює кілька проектів, спрямованих на комплексне визначення рівня корупції. Він з 1996 року, застосовуючи процедуру математичного об’єднання власних статистичних даних та інших джерел, що оприлюднюють відомі аналітичні й дослідницькі інституції („Дім свободи”, „Служба інформації журналу „Економіст”, Служба оцінки політичних ризиків, Гелап Інтернешнл), будує агреговані показники, що відображають різні сторони державного управління. Показник контроль корупції охоплює різні типи і прояви хабарництва – використання державної влади для отримання приватного зиску, частота „нерегулярних платежів” чиновникам та працівникам суду, хабарі заради інтересу підприємства, сприйняття корупції у громадському секторі тощо. Проект “Обстеження бізнес-середовища та результатів роботи підприємств”, здійснюваний Світовим банком спільно з ЄБРР (1999 та 2002 роки), визначає різні сторони корупції, у тому числі й певні аспекти корупції адміністративної.
Світовий банк провів також у 1999 – 2002 роках обстеження громадського сектора 22 країн, грунтуючись на інформації, отриманій від населення, підприємців і чиновників. Адаптований для кожної країни опитувальник для представників державних органів містив, зокрема, запитання щодо поширеності покровительства, сприйняття корупції, її динаміки, механізмів, форм, етичних цінностей, обізнаності з антикорупційними нормами. А дослідження Університету ООН 1998 року спрямовувалося на визначення експертних оцінок ефективності бюрократії у 50 країнах Африки та Азії, зокрема динаміки хабарництва, частоти нерегулярних додаткових платежів, відсотків чайових до заробітної платні.
Основні принципи розрахунку Індексу сприйняття корупції та узгодження данихМетодологія побудови ІСК Трансперенсі Інтернешнл передбачає об’єднання кількох досліджень за три минулі роки, що дозволяє зменшити різкі коливання показника, на які можуть вплинути політичні скандали: істотні зміни у рівні корупції відбуваються поступово, а громадське уявлення може формуватися під впливом якихось динамічних подій. До того ж, як наголошує економіст Дж. Ламздорф, відбираються проекти, де корупція чітко відмежовується від таких понять, як політична нестабільність або націоналізм. Дані зазначених вище структур збираються за різною методологією і виражені в різних шкалах, що не дає змоги здійснити просте співставлення між країнами.