Андрій Бова. Transparency International: індекс сприйняття корупції

Відома своїми антикорупційними ініціативами, ТІ впроваджує три дослідницькі проекти, спрямовані на визначення Індексу сприйняття корупції (від 1996 року; ретроспективний аналіз даних здійснено також за 1980 – 1985 та 1988 – 1992 роки), Індексу хабародавців (1999 та 2002 роки), громадської думки щодо корупції (2002 рік).

Індекс сприйняття корупції (ІСК) охоплює оцінки, надані підприємцями, вченими та аналітиками з ризиків щодо зловживання владою чиновниками з метою отримання особистої вигоди. Джерела, якими користується ТІ, не розрізняють на загал адміністративну й політичну корупцію. Вищі значення ІСК (за шкалою від 0 до 10) свідчать про меншу актуальність проблеми корупції для певної країни.

Слід зазначити, що ряд аналітичних структур, зокрема й ТІ, для крос-національного порівняння подають конкретне значення корупції у певній країні. Інші, поряд із точним значенням, відносять країни до певних великих груп (“країни з низьким, середнім чи високим рівнем корупції” – „Дім свободи”; “країни з високим, середнім або низьким розвитком людського потенціалу” – ООН). Останній підхід дає, на нашу думку, менше можливостей для спекуляцій і елімінує певні статистичні похибки виміру явища.

Методологічні підходи до визначення корупції

ТІ будує індекс сприйняття корупції на підставі усереднених даних за певний проміжок часу, що дає змогу уникнути помилок, а також впливу активного упередженого обговорення проблеми корупції. Організація використовує низку соціологічних опитувань, де зміст корупції визначається дещо по-різному. Звернемо особливу увагу на методологію обчислення індексу, зокрема, за 2001 – 2003 роки [2 – 4]. Розрахунки узагальненого показника здійснює професор університету Пассау (Німеччина) Йохан Граф Ламздорф. Він зазначає, що терміни “поширеність”, “частота”, “обмеження”, “звичайність”, “внесок у ділове середовище” пов’язані між собою. Усі вони відносяться до певної шкали корупції, вимірюючи її сутність [4, с. 4]. Крім того, в літературі розрізнюють окремі форми корупції, наприклад, кумівство та корупцію у формі грошових виплат. Докладніше визначення корупції аналітичними структурами, дані яких були використані для розрахунку ІСК за 2003 рік, наводяться нижче [4, c. 4 – 5].

Щорічний довідник з міжнародної конкурентоспроможності Інституту розвитку управління в Лозанні (The Institute for Management Development, Lausanne (IMD), 2001-2003) включає думки респондентів стосовно того, “переважають чи ні хабарництво і корупція у державній сфері”.

Служба консультацій з політичних та економічних ризиків в Гонконзі (The Political and Economic Risk Consultancy, Hong Kong (PERC), 2001) запитувала, “якою мірою вплив корупції погіршує соціальне і ділове середовище”.

Служба інформації журналу “Економіст” (The Economist Intelligence Unit (EIU), 2003) визначає корупцію як ступінь використання службового становища (для вигод політичної партії) для отримання персонального фінансового зиску та прагне встановити рівень шкоди від корупції. Так, корупція є одним з більш ніж 60 індикаторів, що використовуються для виміру ризиків і прогнозування, якими переймається ця служба.

Прайсвотерхаузкуперс (PricewaterhouseCoopers (PwC), 2001) запитує про частоту корупції у широкому контексті, зокрема у сфері експорту/імпорту або субсидій, уникнення податків.

Дослідження “Перехідні суспільства” (Freedom House, Nations in Transit (FH), 2003) визначає рівень корупції без надання подальших визначень.

В обстеженні ділового середовища у світі (The World Bank’s World Business Environment Survey (WBES), 2001) Світовий банк ставить два запитання щодо корупції. Перше з них дає змогу визначити частоту корупційних явищ, а друге – оцінити вплив корупції на бізнес.

Колумбійській університет (The State Capacity Survey by Columbia University (CU)), 2003) цікавиться серйозністю корупції у державних органах.

Світовий центр маркетингових досліджень (The World Markets Research Centre (WMRC), 2002) оцінює бюрократизм, можливість зіткнутися з корумпованими чиновниками та подібними групами. До цих видів корупції відносяться дрібні хабарі, значні за розміром випадки “відкату” та корпоративне шахрайство.

У проекті Світового банку і Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР) “Обстеження бізнес-середовища та результатів роботи підприємств” (The Business Environment and Enterprise Performance Survey (BEEPS)), 2002) визначилася частина нерегулярних додаткових платежів і вплив корупції на стан і розвиток бізнесу.Багатосторонній банк розвитку (Multilateral Development Bank (MDB), 2002) запитував експертів, відібраних з власних співробітників, пов’язаних з певною країною, про поширеність випадків корупції.