Політичні партії як суб’єкти виборчого процесу

Вибори народних депутатів України та органів місцевого самоврядування, які мають відбутися в березні 2006 року, проходитимуть за новими „правилами гри”. Як відомо, в ході проведення парламентських виборчих кампаній 1998 та 2002 років використовувалася змішана система виборів, за якою 50 % парламентарів обиралися у мажоритарних округах та 50 % – за партійними списками. У березні 2004 року народні депутати ухвалили новий виборчий закон, за яким впроваджується у виборах до Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування виключно пропорційна виборча система з закритими списками. Тепер право на участь в розподіленні депутатських мандатів отримають лише кандидати, включені до списків політичних партій чи виборчих блоків. Згідно з новими правилами, кандидатів у народні депутати висуватиме тільки політична партія або виборчий блок політичних партій, які були зареєстровані у встановленому законом порядку не пізніше, як за рік до проведення виборів. При цьому закон не забороняє включати до виборчих списків безпартійних громадян. Отже, це означає, що політичні партії перетворюються на гравців-монополістів, єдиних дієвих суб’єктів в електоральному процесі, а відтак отримують потужний імпульс для свого розвитку.

Актуалізується проблема інтенсифікації партійного будівництва і кристалізації партійної системи України в бік її позбавлення від баласту віртуальних структур та лідерів, які не беруть реальної участі в політиці, а якщо й беруть, то не мають попиту на електоральному ринку. Такі неординарні процеси стимулюють вітчизняну політичну науку більше уваги приділяти вивченню політичних партій як суб’єктів електорального процесу, прогнозуванню шляхів розвитку нашої партійної системи.

Аналізуючи розробленість цієї дослідницької проблематики в світовій та українській партології, слід зазначити, що відомі закордонні фахівці Дж. Сарторі, М. Дюверже, А. Лейпхарт, Ш. Авінері, Г. Алмонд, Є. Вятр, С. Ліпсет, С. Роккан, С. Нойман при характеристиці сучасного стану і перспектив розвитку партій як політичних інститутів вказують на безпосередній зв’язок і взаємний вплив між партійною та виборчою системами. Особлива увага вітчизняних партологів М. Примуша, Н. Гончарука, А. Пахарєва, І. Кресіної, О. Єржова, В. Литвина, Г. Малкіна, Ю. Шведи концентрується на проблемі впливу електорального процесу на становлення партійної системи в Україні.

У зв’язку з цим мета нашої статті полягає в тому, щоб розкрити змістову суть, правовий статус і сучасні тенденції розвитку інституту політичних партій передусім як суб’єктів виборчого процесу в порівнянні досвіду країн Заходу та України.

Як відомо, політичні партії є невід’ємним елементом політичної системи сучасних демократичних режимів. Вони – єднальна ланка між державою і громадянським супільством. У класичному розумінні політична партія - це організація, що об’єднує на добровільних засадах найактивніших представників тих чи інших класів, соціальних верств і груп. Основним призначенням партії є політична освіта мас та надання цілеспрямованого й організованого характеру їх діям для захисту власних інтересів. Як свідчить історична практика, політичні партії в усіх країнах створювалися як інструмент боротьби за владу та перенесення інтересів різних ідейно-політичних течій у реальну політику держави.

Модерне уявлення про політичні партії відображає таке визначення: „Політичні партії – це громадські утворення, що переслідують мету вибороти владу в державі, утримати її, ефективно використовувати, реалізуючи політичну волю громадян” [1, с. 11 - 12]. Крім Конституції України, статус політичних партій закріплено в Законі України „Про об’єднання громадян” (від 16 липня 1992 р.), Законі України „Про політичні партії” (від 25 квітня 2001 р.), „Положенні про порядок легалізації об’єднань громадян”, затвердженого Кабінетом Міністрів України 26 лютого 1993 року та у виборчому законодавстві.

Згідно зі ст. 2 Закону України „Про політичні партії України”, політична партія – це зареєстроване згідно з законом добровільне об’єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах [2].

У структурно-функціональному плані сучасна партія – це система таких ознак: партія = ідеологія + організаційна структура + методи і засоби діяльності + соціальна база та електорат + фінансова база + політичні лідери [3, с. 27].Місце та роль політичних партій в сучасній політичній системі демократичного суспільства розкривають їх функції: представництво інтересів громадян; узгодження та узагальнення цих інтересів; політична соціалізація; комунікативна; політичне рекрутування; вироблення „правил політичної гри” (законів) для суспільства; ідейно-політична боротьба; владна (для правлячих партій); критика влади (для опозиційних партій); кадрова – підготовка та висунення кадрів для держапарату; вироблення ідеології та політичної доктрини; активізація та інтеграція великих соціальних груп; участь у формуванні та вдосконаленні політичних систем; і, нарешті, електоральна.