Розвиток етнополітичних концепцій і теорій у Німеччині ХVІІІ-п.ХІХ ст

Внесок Й.-Г.Фіхте у розвиток етнополітичних концепцій

Суттєвий внесок у розвиток етнополітичних ідей вніс ще один представник німецької класичної філософії Йоганн Готліб Фіхте (1762-1814 pp.). Його наукові погляди були досить оригінальними і не менш суперечливими. Якщо перші роботи Фіхте відзначались духом лібералізму; реформізму і космополітизму, то праці більш пізнього часу були пронизані ідеями консерватизму, радикалізму та націоналізму. Пояснити це можна, перш за все, тим, що на перші його праці вплинули ідеї Американської та Французької революцій, а на наступні роботи - наполеонівські війни, загарбання французькою армією Німеччини, боротьба німецького народу за своє визволення і об'єднання тощо.

Показово, що почавши із привітань і підтримки Великої Французької революції, Фіхте 1813 p., будучи вже не молодою людиною, записався до народного ополчення для боротьби проти французької окупаційної армії.

Однією з найбільш цікавих робіт Фіхте, як на автора, була його праця "Замкнена торговельна держава" (1800 p.). В ній досить докладно обґрунтовувалась і висвітлювалась ідея національної держави.

Згідно цієї ідеї, на території Прусії, одного з тодішніх німецьких князівств, мала б бути створена централізована замкнена держава із обов’язковим залученням до праці всього працездатного населення, регульованою самодостатньою економікою, до того ж незалежною від економік інших країн.

Згодом ця модель мала б бути поширена і на майбутню об’єднану Німеччину.

Обґрунтовуючи ідею централізованої замкненої держави, Фіхте посилався на досвід народів давнього світу, які були відокремлені один від одного і розглядали чужинців як своїх "ворогів або варварів". "Держава, - писав німецький філософ, - повинна, перш за все, замкнутись від іноземної торгівлі і створити з цього моменту такий же відокремлений торговий організм, який вона вже створила - відокремлений юридичний та політичний організм".55 Не важко помітити, що запропонована Фіхте модель держави несла в собі елементи прадавніх племінних відносин і водночас зародки того, що пізніше було названо "закритим суспільством".

Фіхте доклав чимало зусиль і до розробки теорії націоналізму, про що свідчать його роботи "Основні риси сучасної епохи 1806 p.), "Промови до німецької нації" (1807-1808 pp.) та ін. Недарма практично у всіх працях західних вчених, присвячених проблемам націоналізму, він згадується як один із засновників теорії націоналізму взагалі, і німецького, зокрема.56

Проте, у працях пізнішого періоду Фіхте вже починає пропагувати консервативний націоналізм, базований на німецькій мові та культурі й спрямований проти багатьох народів, зокрема, слов'янських, які в ті часи населяли Німеччину і ще не були асимільовані.

Загалом, Фіхте увійшов до історії розвитку етнополітичної думки як засновник концепції національної держави та теорії сучасного націоналізму.

Вплив Г.Ф.Гегеля на формування етнополітичних концепцій і теорій

Величезний вплив на розвиток етнополітичних ідей мали праці видатного німецького філософа Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля (1770-1831 pp.), зокрема, його "Конституція Німеччини", "Феноменологія духу", "Філософія права". "Філософія історії" та ін. В них містились геніальні для свого часу, але вкрай не послідовні і суперечливі ідеї й концепції про закони суспільного розвитку, громадянське суспільство, національну державу, націю, націоналізм тощо. Погляди Гегеля формувались під впливом ідей Платона і Арістотеля, Канта і Фіхте та іншихзахідноєвропейських просвітників, а також Великої Французької революції, яка була для нього "чудовим сходом сонця" та переможних походів, а потім і поразок його кумира Наполеона. Не дивно, що ці погляди мінялись неодноразово протягом життя, але при цьому постійно зміщувались у бік консерватизм)', авторитаризму, а подекуди й тоталітаризму. Недарма його теоретична спадщина мала діаметрально протилежні оцінки, а на основних її положеннях намагались спекулювати найрізноманітніші сили, від марксистів до фашистів.

Перш за все, Гегель започаткував обробку психологічно-історичної теорії нації. За його твердженням, нація - це спільність людей, об'єднаних спільністю походження духу, душі, волі, самосвідомості, товариськості, яка виявляється в часи національної небезпеки та існування наявного або уявного ворога тощо. Завданням кожної нації, її історичним призначенням є вихід на "сцену історії" і боротьба з іншими націями за світове панування.