Якісні характеристики політико-семантичного простору сучасного українського суспільства
Взаємодія свідомих і несвідомих складових масової політичної свідомості (у широкому розумінні) істотним чином характеризує її зміст, стан, рух, тенденції й напрями розвитку. Несвідоме постає тут і як первинна, вихідна основа існування політичної психіки взагалі, що з неї згодом можуть виводитися її свідомі елементи, і як породження, результат пізнішої взаємодії свідомих сфер із реальністю та процесів психологічного витіснення за законами класичного психоаналізу.
Раніше розглядувані "категоріальні вузли" можна тепер проінтерпретувати в іншому ракурсі — як взаємодію, співвідношення свідомого і несвідомого. Якщо вузлові політичні проблеми — це сфера протистояння насамперед свідомих та усвідомлюваних інтересів і позицій, сфера, так би мовити, найбільш політична, то проблеми навколишні, неявно значущі або й просто другорядні сукупно утворюють масу свідомих і, переважно, несвідомих, усвідомлюваних і неусвідомлюваних прагнень, настанов, постав, і ця сфера є політичною, оскільки виявляється втягненою до політичних відносин, але вона ще більше є психологічною, такою, що з трудом піддається формально-логічним тлумаченням і цілеспрямованим впливам.
Така маса — це те, що першою чергою зумовлює ірраціональність людської — масової, колективної — психіки й поведінки. Саме вона робить масову (та й індивідуальну) політичну свідомість інертною і стереотипною. У межах простору політичної свідомості відбуваються певні, часом значні, процеси та зміни, але загальний стан, генеральна позиція змінюється дуже повільно й "неохоче". У цьому — одне з головних пояснень того, що масова свідомість в Україні та більшості інших пострадянських країн, попри весь викривальний пафос інтенсивної антикомуністичної й антирадянської пропаґанди останніх років, залишається на позиціях, досить близьких до лівих поглядів.
Ще одна характеристика масової політичної свідомості, яка тут дається взнаки, — її амбівалентність, що, зокрема, є результатом взаємодії свідомого і несвідомого в масових політичних настроях. Вплив несвідомих чинників вагомо посилюється з огляду на брак досвіду реального політичного вибору громадян, що був неможливий за тоталітарного режиму. Такий стан усіляко підтримувався і плекався тодішньою владою, оскільки забезпечував їй майже цілковитий і незаперечний психологічний авторитет у більшості населення.
Аналіз такої ситуації, а також конкретні політико-психологічні дослідження дали змогу виявити принцип потенційної психологічної переваги офіційної позиції у впливі на масову політичну свідомість і поведінку.
Сфера ставлень громадян до влади є емоційно насиченою і значущою. З одного боку, це, очевидно, пояснюється тим, що даються взнаки традиції тоталітарного суспільства, де громадяни перебували майже в цілковитій залежності від держави і державної влади, під її контролем та опікою. Відтак формувалися інфантильні настанови особистої безпорадності та очікування обов'язкової державної підтримки й допомоги.З іншого боку, таке становище має традиційне, що йде ще від З.Фрейда, психологічне пояснення, згідно з яким емоційна залежність дорослої особи від влади виводиться з дитячих комплексів психологічної залежності від батька — верховного судді, незаперечного авторитету, опікуна й володаря [56].
Отже, офіційна політична позиція, порівняно з позиціями інших структур, має у впливі на масову свідомість певну "фору", апріорі існуючу психологічну перевагу. Причому важливо підкреслити, що це саме психологічна перевага. Свою роль тут відіграють й інші обставини, наприклад, володіння засобами масової інформації, але передусім спрацьовують механізми, які спонукають як окремих громадян, так і широкі верстви населення підпорядковуватись, підлягати офіційно визнаним, знаним і знайомим авторитетам. У зв'язку з цим належить зазначити, що за результатами кількох усеукраїнських опитувань у нас стабільно виділявся третій — четвертий за значенням фактор, зміст якого можна охарактеризувати як ставлення громадян до української загальнодержавної (київської) влади. І що цікаво, тут на одному полюсі опинялися реґіони, які є явно протилежними за своїми політичними орієнтаціями — Галичина і Крим та Донбас. Натомість на протилежному полюсі об'єднувалися передусім центральні та північні області України. Можна гадати, що саме сільськогосподарський центр є тим реґіоном, де психологічне (не обов'язково політичне) прийняття існуючої влади виявляється найзначнішим. А ось у Галичині, з одного боку, та Криму й Донбасі, з іншого, ставлення до київського керівництва є психологічно більш відстороненим і відчутніше зумовлюється готовністю до протестних форм поведінки.
Л І Т Е Р А Т У Р А
1.Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие. — М., 1990.
2.Арон Р. Демократия и тоталитаризм. — М., 1993.