Якісні характеристики політико-семантичного простору сучасного українського суспільства

Аналіз політико-семантичного простору як сучасного українського суспільства загалом, так і окремих, більш або менш специфічних соціальних груп дав підстави для формулювання тези про семантичний ізоморфізм політичної свідомості або, радше, про часткову неізоморфність політико-семантичних просторів різних соціальних суб'єктів.

Порівняльне вивчення свідомості різних суб'єктів (носіїв) є можливим лише за умови значної змістової та структурної аналогічності утворюваних цією свідомістю політико-семантичних просторів. Ці різні простори мають бути ізоморфними один одному, інакше-бо їх зіставлення і якісне порівняння стає неможливим.

За великою міркою цілковито ізоморфних просторів не буває взагалі — ані індивідуальних, ані групових, ані масових. Навіть більше, зафіксований сьогодні простір індивіда чи групи з плином часу розвивається, змінюється і відтак перестає бути ізоморфним самому собі. За приклад тут можуть правити варіанти політико-семантичного простору сучасного українського суспільства, реконструйованого за даними досліджень 1994, 1995 і 1996 рр. В основі всіх цих просторів лежать аналогічні фактори — ставлення громадян до політичних та економічних реформ і ставлення до незалежності та національного відродження. Але за рік—два відбулися істотні зміни. Спочатку в змісті першого фактору зросла питома вага економічних питань, які за своїм значенням майже зрівнялися з ідеологічними, а потім цей фактор розщепився на два окремі. Зміст другого фактору дедалі більшою мірою зосереджувався навколо мовної проблеми.

Зрозуміло, що чим ближчими за своїми змістовими та структурними характеристиками є різні семантичні простори, тим точнішому й ґрунтовнішому порівнянню вони піддаються.

Очевидно, найбільше аналогій політико-семантичний простір українського суспільства може мати з просторами інших пострадянських спільнот, насамперед народів, що є найближчими до українців своїм менталітетом та історичними долями, — білорусів, росіян, молдован. Що віддаленішими є народи, то більше відмінностей виявлятиметься між відповідними просторами.

Водночас десятиріччя спільного перебування у складі Російської імперії та Радянського Союзу привели до формування потужних семантичних шарів, які є схожими, подібними у свідомості всіх народів, що їх населяли. Є навіть підстави говорити про наявність таких собі "радянських" архетипів, які істотно відрізняють сьогоднішню свідомість мешканців пострадянських країн від свідомості громадян інших, хоча б і сусідніх, держав.

Річ тут не тільки в значущості тих чи тих політичних проблем для масової (індивідуальної, групової) свідомості. Ідеться й про специфіку їх бачення, суб'єктивного відображення громадянами — представниками різних суспільств, різних соціальних груп. Адже безумовно по-різному сприймають та оцінюють економічні реформи або державну незалежність представники наукової інтеліґенції і працівники сфери обслуговування, студенти і пенсіонери, військовослужбовці і працівники сільського господарства. Так, наприклад, у вже згадуваних дослідженнях київська молодь як відносно проґресивніша та освіченіша соціально-демографічна група виявила здатність до тоншої диференціації політичних реалій, ніж сукупна більшість громадян республіки, і майже на два роки раніше продемонструвала ті тенденції, які згодом поширилися на свідомість усього суспільства.

Відрізняється між собою, і вельми істотно, структура поглядів мешканців різних реґіонів України, передовсім Сходу і Заходу. А ще більшою могла б виявитися різниця між політико-семантичними просторами громадян України і, наприклад, держав Балтії, Закавказзя, Середньої Азії.

Видається правдоподібним припущення, що саме більша чи менша неізоморфність політико-семантичних просторів індивідів і груп є основною психологічною причиною їхнього ідеологічного та політико-психологічного егоцентризму.

Дослідження, що проводяться на основі моделей політико-семантичних просторів, актуалізовують проблему порівняння різних просторів, зведення їх до якогось "спільного знаменника". Кожний окремо взятий політико-семантичний простір має, зрозуміло, складну структуру. Одна з головних його характеристик полягає в неоднорідності, нерівномірності, негомогенності політико-семантичного простору.

Річ, однак, не лише в тому, що належить знати і зважати на ті чи ті якісні характеристики даного явища. Ідеться про те, що отримуваний у дослідженнях негомогенний семантичний простір — це лише модель простору реального, якому саме й притаманна більша чи менша хаотичність, невпорядкованість, сумбурність. Можна гадати, що цей реальний простір є ще більш негомогенним, ніж простір-модель. Адже вже сама процедура психосемантичного дослідження неминуче впорядковує, систематизовує його, вичленовує основне (тобто, власне кажучи, моделює), тоді як реальна політична свідомість виявляється незрівнянно складнішою, різноплановішою та багатомірнішою.Розгляд моделі політико-семантичного простору підводить до такої образної аналогії: цей простір можна порівняти з простором космічним, де великі та надвеликі зірки — це щось на зразок таких собі "категоріальних вузлів" свідомості, навколо яких зосереджуються і до яких тяжіють інші, менш значущі проблеми й позиції. У семантичному "космосі" утворюються своєрідні "острівці", де концентруються найбільш актуальні, хвилюючі та очевидні проблеми ідеологічного, світоглядного, політичного характеру, такі, що справляють найсильніший вплив на зміст і стан суспільних настроїв. Інші проблеми, що самі по собі не спроможні утворювати самостійної структури, своєю наявністю, своїм тяжінням підсилюють, підживлюють ті ланки ("вузли"), що є порівняно вагомішими, жорсткішими, виразнішими. (До речі, таке образне порівняння простору масової свідомості з простором космічним є доволі традиційним. Наприклад, Б.Грушин писав, що суспільна свідомість — це цілий Всесвіт, зі своїми галактиками, сузір'ями, зірками першої, другої і — тут же, зовсім поряд — сотої, тисячної величини, Всесвіт живий, такий, що розвивається [14]).