Політична влада

ПЛАН

1. Сутність та специфіка політичної влади

2. Основні концепції політичної влади

3. Політична влада як засіб стабільності у суспільстві

Висновки

Список використаної літератури

1. Сутність та специфіка політичної влади

Поняття «влада» має багато сенсів і різноманіт¬них підходів до їх розуміння.

У вітчизняній літературі влада розуміється у трьох значеннях:

1) як відносини командування і підпорядку¬вання у суспільній групі, державі й суспільстві

2) як вольовий елемент, який виражається у здатності одних суб'єктів нав'язати волю іншим суб'єктам з допомогою примусу і переконання, підпорядкувати їх своїм інтересам;

3) як інститут, тобто організована установа, здат¬на забезпечити єдність дій і усталений порядок у суспільних відносинах.

Влада за її застосуванням у суспільних сферах, а також засобами впливу поділяється на: економічну (владу мене¬джерів, власників); духовну (владу релігійних ієрархів, містиків, магів); інформаційну (владу науковців, експертів, засобів масової інформації); політичну; адміністративну; військову.

Політична влада включає державну владу, владу органів самоврядування, владу партій і груп тиску, владу політичних лідерів, засобів масової інформації. Центральною у політич¬ній владі є влада державна. Специфіка державної влади полягає в тому, що, по-перше, вона здійснюється спеціальним, відокремленим від решти суспільства апаратом; по-друге, є реальною на території, на яку поширюється державний суверенітет, по-третє, володіє монополією на прийняття законів, а також вжиття у разі необхідності засобів інституціалізованого примусу. При цьому слід додати, що політична влада може поширюватися і за межі компетенції держав¬них органів. Скажімо, влада політичної опозиції або мафіоз¬них структур може бути значно впливовішою в суспільстві, ніж офіційна державна влада.

Політична влада опирається на такі основні засоби: при¬мус, легітимність, угоду. Відповідно до цих засобів, залеж¬но від того, який із них найбільше абсолютизується, виріз¬няють такі парадигми влади, як примус, легітимність і угода.

Примус як інституціалізована ознака політичної влади має ряд аспектів функціонування.

З точки зору парадигми примусу, представленої марк¬систами і неомарксистами, влада має такі ознаки:

1) виникнення влади (зокрема державної) грунтується на насильстві;

2) влада з допомогою армії, поліції, бюрократії та ідеології забезпечує панування експлуататорських класів над екс¬плуатованими;

3) у сучасних капіталістичних державах влада здебіль¬шого забезпечує панування багатих не з допомогою «репре¬сивного апарату» — армії, поліції, чиновництва, а з допомо¬гою «ідеологічного апарату» — церкви, школи, засобів ма¬сової інформації;