Політичний менеджмент
Такі види впливу на громадськість застосовуються насамперед для того, щоб роз'єднати суспільні групи, які не поділяють панівних у суспільстві норм поведінки, моральних цінностей, оцінок суспільно-політичної ситуації.
Вплив на суб'єкти та об'єкти політики за допомогою умовлянь здійснюють тоді, коли намагаються переконати останніх у необхідності того чи іншого політичного вибору. Техніка умовлянь передбачає залучення раціональної та нераціональної аргументації. Активно використовують статистичні дані, факти, прагматичні аргументи, результати конкретних соціологічних і соціопсихологічних досліджень, логічно пов'язані між собою та аргументами, якими оперують агітатори.
Під час використання техніки нераціональної аргументації зацікавлені особи покладаються не на істинність аргументів, а на особистісні якості людей, котрі поділяють аналогічні думки. Отже, у цьому разі звертаються і покладаються на авторитети, думки більшості громадян і т. ін. Крім того, до цієї групи соціо-технічних прийомів належить і техніка формування емоційного компонента, коли звертаються до стереотипів, національних інтересів, таких засобів емоційної реакції, як висміювання, залякування і т. ін.
Маніпулювання суспільною свідомістю використовують тоді, коли є потреба вплинути на певні суб'єкти або об'єкти політики, які не повинні знати про наміри правлячих чи інших впливових кіл.
Засоби маніпулювання можна поділити на мовні та немовні. Перші передбачають використання певних штампів, термінів, ідеологічних і політичних кліше тощо. До других належать маніпулювання інформацією: блокування "невигідної" інформації, затримання її або викладення у сприятливому для себе контексті.
Найчастіше використовують фрагментарність інформації, яка унеможливлює оцінку певної події в повному обсязі, об'єктивно. Це, так би мовити, пасивний варіант маніпуляції. До активних належить насаджування стереотипів, "правильних" норм і цінностей.
Стосовно політичної сфери суспільства виокремлюють менеджмент виборчої кампанії, діяльності правлячої (або урядової) команди й менеджмент окремої політичної кампанії з рекламування певних цінностей, доктрин, програм тощо. При цьому процес управління можна розглядати на різних рівнях управлінської ієрархії: загальнодержавному, регіональному, місцевому, галузевому та ін. Скажімо, менеджмент виборчої кампанії можна здійснювати на всіх рівнях виборів депутатів (від сільської до Верховної Ради). Аналогічний підхід застосовується і щодо менеджменту діяльності правлячої еліти та проведення окремих політичних кампаній.Список використаної літератури
1.Кон И. С. Позитивизм в социологии. — Л., 1964.
2.Консерватизм как течение общественной мысли и фактор общественного развития // ПОЛИС. — 1995. — № 4.
3.Конт О. Курс позитивной философии // Сер. Родоначальники позитивизма. — СПб., 1914. — Вып. 4-5.
4.Почепцов Г. Теорія комунікації. — К., 1996.
5.Почепцов Г. Тоталитарный человек. — К., 1994.
6.Правова держава / За ред. Ю. С. Шемшученка. — К., 1996. — Вип. 7.
7.Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави. — К., 1995.
8.Психологические механизмы регуляции социального поведения // Под ред. М. Бобневой, Е. Шороховой. — М., 1979.
9.Радзиховский С. Великий психолог // Психол. журн. — 1989. — Т. 10, №5.
10.Соловьёв А. И. Политология. Политическая теория. Политические технологии. — М., 2000.