Політична думка Стародавнього Сходу
Цікаво, чи знайомі ці тези сучасним анархістам? Якщо так, то вони, напевне, мали б поставити Лао Цзи пам'ятник як своєму провідному ідеологові.Мо Цзи (479-400 pp. до н. є.) — випускник школи Конфуція — першим у Китаї висловив ідею виборності першого правителя, яка дуже схожа на договірну теорію.
У нього, як і в даосів, дуже сильні ідеї соціальної рівності, присутня критика соціальної несправедливості. Його концепція всеосяжної та рівновеликої любові надто близька до євангельського "Усі люди — брати".
Управління, на думку Мо Цзи, має здійснюватися за допомогою нагород і покарань, а також запровадженням нових законів (що заперечував Конфуцій).
У цьому розумінні він є предтечею ідеології легізму.
Засновником легізму вважають Шен Яна (390-338 pp. до н. є.) — прем'єр-міністра царства Цинь (Шан). Його думки викладені в трактаті "Книга правителя області Шан". Суть цієї доктрини, що й донині користується чималою популярністю на Сході, полягає у відкиданні гуманності й справедливості в політиці за рахунок абсолютизації інтересів держави. "Слабкий народ — сильна держава. Ослаблення народу — головне завдання держави"— наріжний постулат легізму.
По суті, легізм — теоретична схема східної деспотії, самодостатньої державної інституції, що є сенсом і метою існування суспільства.
Тим часом конфуціанство під впливом обставин змінювалося й уже беззастережно не відмовлялося від законів і покарань.
Зрештою Сюнь Цзи (313-238 pp. до н. є.) доходить висновку, що між легізмом і конфуціанством серйозних суперечностей немає і ці вчення прекрасно доповнюють одне одного.
З IV ст. до н. е. у китайській державній практиці панує легізм. Проте на відміну від Індії з її кастовим поділом у Китаї поділ здійснюється на тих, хто при владі, і тих, ким керують.
Але згодом політики реанімують конфуціанство, яке органічно вбере в себе основи легізму. Це виразний приклад використання традицій для зміцнення нової держави.
І ще одне, трохи цинічне. Звід правил під назвою "Лі Цзи" з відвертістю, характерною для стародавніх джерел, декларував: для верхів — правила ("Лі"), для низів — покарання.
Насамкінець наведемо такий небуденний факт: з невеликими перервами конфуціанство до 1949 р. лишалося в Китаї офіційною ідеологією. Безприкладне довголіття!
Список використаної літератури:
1.Авторханов А. Технология власти. — М., 1991.
2.Алаев Э. Б. Страны, народы и государства // Федерализм. — 1977. —№2.
3.Алескеров Ф., Ортешук П. Выборы. Голосование. Партии. — М., 1995.
4.Алмонд Г., Верба С. Гражданская культура и стабильность демократии // ПОЛИС. — 1992. — № 4.
5.Американское общественное мнение и политика. — М., 1978.
6.Анархиям, власть. — М., 1992.