Мале підприємництво: організація і проблеми становлення

Третій етап характеризується значним збільшенням обсягів виробництва товарів і послуг, що надаються малими підприємствами, що діють та розвиваються переважно за рахунок власних можливостей. Державна підтримка і захист малого підприємництва повинна передбачати забезпечення соціально-економічних і правових умов для їхньої ефективної діяльності в ринковому середовищі.Орієнтовно можна вважати, що нині Україна перебуває на першому етапі становлення та розвитку малого підприємництва, оскільки незважаючи на запровадження окремих нормативно-правових документів, у сфері малого підприємництва визначається необхідність подальшого формування дієвої нормативно-правової бази та забезпечення інфраструктури його розвитку.

Важливим кроком до вдосконалення систем легалізації підприємницької діяльності є розробка ряду нормативно-правових документів щодо ліцензування та патентування деяких видів підриємництва, створення єдиної вертикальної структури органів ліцензування. Так, відовідно до Указу Президента України від 7 лютого 1997 р. № 104/97 створено Ліцензійну палату України, яка набула статусу центрального органу виконавчої влади, визначено її функції. Указом також передбачено створення представництв та підрозділів палати в обласних, міських, м.Києва і Севастополя та районних держадміністраціях.

З метою проведення державної політики у підприємницькій діяльності, в тому числі у малому бізнесі, Указом Президента України від 29 липня 1997 р. № 737/97 створено Державний Комітет з питань розвитку підприємництва і визначено його завдання щодо підтримки підприємництва.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 1997 р. № 908 встановлено нові ставки збору за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності. Громадяни-підприємці тепер сплачують 1,5, а юридичні особи - 7 неоподатковуваних мінімумів громадян. Змінено також розмір плати за видачу дубліката свідоцтва про державну реєстрацію, а також за внесення змін і доповнень до установчих документів.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1997 р. № 1018 створено Раду підприємців України, завдання якої полягає у стимулюванні підприємницької діяльності, в тому числі малого бізнесу, налагодженні ефективної співпраці суб’єктів підприємництва та їх об’єднань з Кабінетом Міністрів та іншими органами виконавчої влади у процесі здійснення державної стратегії розвитку підприємництва та формування ринкової інфраструктури. Раді підприємців України доцільно здійснювати свою діяльність на основі взаємодії з органами виконавчої влади, підприємствами різних форм власності, а також громадськими організаціями.

У грудні 1997 р. Верховна Рада України прийняла зміни та доповнення до Закону України “Про підприємництво”, якими встановлено єдиний перелік видів підприємницької діяльності що підлягають ліцензуванню. Їх кількість скорочена з 112 до 41. Спрощено та впорядковано державну реєстрацію та післяреєстраційні процедури. Встановлено, що у видачі ліцензії може бути відмовлено тільки в разі виявлення недостовірних даних у документаціях, поданих заявником, а також у виадку неможливості здійснення заявником певного виду діяльності відповідно до ліцензійних умов. Термін дії ліцензії не може бути меншим ніж 3 роки, і може бути продовженим на новий строк за заявою суб’єкта підприємницької діяльності. Пропозиції державних органів щодо доцільності запровадження або скасування ліцензування певних видів підприємницької діяльності підлягають обов’язковій екпертизі, яка проводиться спеціально уповноваженим органом.

Державна реєстрація підприємницької діяльності проводиться більше п’яти робочих днів. Встановлено, що єдиним документом для відкриття банківських рахунків і виготовлення печаток є свідоцтво про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності та копія документа, який підтверджує взяття його на облік у державному податковому органі.

Серед створених в Україні нормативних положень на особливу увагу заслуговує Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, виданий у червні 1999 року та Закон України “Про державну підтримку малого підприємництва”, чинний з жовтня 2000 року. Так, зокрема, у виданому Указі Президента України говориться: “Запровадити з 1 січня 1999 року спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для таких суб’єктів малого підприємництва:

- фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, і кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи членів її сім’ї, за рік не перевищує 10 осіб і обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 250 тис.грн.;

- юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 10 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 250 тис.грн.