Мале підприємництво: організація і проблеми становлення
Більш конкретну картину нашого сьогодення дають результати проведеного автором статті аналізу розвитку малого підприємництва в Івано-Франківській області за останні чотири роки.Динаміка розвитку малого підприємництва на Прикарпатті за останні 4 роки характеризується рядом особливостей. Так, наприклад, якщо в структурі виробництва області провідне місце займає промисловість (53,6 – 62,4 %), то питома вага МП в цій сфері коливається в межах 21 – 30,4 %. Дуже важливою є тенденція зростання обсягу виробництва МП в сільському господарстві, що пов’язанао насамперед з розвитком фермерських господарств. Аналогічна картина спостерігається і в будівництві. В той же час в торгівлі має місце стійка тенденція до зниження питомої ваги як в цілому по виробництву в області, так і серед МП.
Доречним, на наш погляд, є й приведення даних стосовно структури зайнятих по основних видах господарської діяльності в краї.
Як бачимо, в цілому відсутні істотні розбіжності між структурою об’єму виробництва і структурою зайнятих в основних сферах господарської діяльності в краї. Звертає на себе увагу хіба що більш високі темпи зростання обсягу промислового виробництва у порівнянні з динамікою структури зайнятих, ріст чисельності зайнятих на МП у сільському господарстві і будівництві поряд із зменшенням питомої ваги зайнятих у вказаних галузях в цілому і зауважена раніше тенденція ослаблення по найважливіших показниках позицій торгівельних організацій.
ІІ. Державна підтримка розвитку малого підприємництва.
Науково-правові засади формування малого бізнесу в нашій країні були закладені ще з ухваленням у 1991 р. Закону України “Про підприємства в Україні”. Де вперше визначалися ознаки віднесення підприємств до категорії малих за показником чисельності працюючих в окремих галузях економіки. Так, у промисловості чисельність працюючих на новоствореному чи діючому малому підприємстві не повинна була перевищувати 200 чол., а в інших галузях виробничої сфери – не більше 50 чол., водночас малі підприємства у науковій сфері та у сфері наукового обслуговування, мали бути з чисельністю зайнятих не більше 100 чол., у галузях невиробничої сфери – до 25 чол., а у роздрібній торгівлі – з чисельністю працюючих до 15 чол. [4].
У березні 1993 р. Кабінетом Міністрів України була схвалена Програма державної підтримки підприємництва в Україні, яка розглядалась як складова комплексу заходів щодо сприяння розвитку ринкових відносин та виходу україни з економічної кризи, а також входження у світові господарські зв’язки. Основні заходи держави на підтримку розвитку малого підприємництва здійснювалися згідно з Комплексним планом реалізації вищезазначеної Програми (щоправда, такі комплексні плани було розроблено лише у 1993 та 1994 рр., а вже на 1995-1996 рр. такий план не був затверджений).
Основною метою Програми 1993 р. визначалась реалізація державної політики щодо підтримки і захисту підприємництва, створення правових та організаційно-економічних умов для його розвитку і формування механізму державного регулювання й координації підприємницької діяльності. Проте, з огляду на світовий досвід, таке правове забезпечення було недостатнім для того, щоб створити необхідні умови для заснування та ефективного функціонування малого бізнесу в Україні. Так, багато спеціалістів визнають, що найважливішими напрямками успішного розвитку малого бізнесу є насамперед: доступність освіти, професійної підготовки і підвищення кваліфікації, оскільки більшість працюючих у малому бізнесі не мають спеціальної освіти та підготовки; доступ до послуг з питань розвитку підприємництва, до консалтингових послуг у зв’язку з необхідністю розширення інформаційного забезпечення малих підприємств; розширення співробітництва і обмін досвідом заради підвищення кваліфікаційного рівня, а також доступ до фінансових систем та до міжнародних мереж з метою вирішення проблем формування власних фінансових ресурсів.
Виходячи з цих вимог, можна стверджувати, що підтримка малого підприємництва в Україні набула статусу державної підтримки лише з ухваленням постановою Кабінету Міністрів України у квітні 1996 р. Концепції державної політики розвитку малого підприємництва [10]. Найголовнішою передумовою ефективного розвитку малого підприємництва Концепція визначала формування стабільної нормативно-правової бази. Підкреслювалось, що законодавство у сфері малого бізнесу має становити єдину правову систему і за взаємною узгодженістю норм, і за цілісністю нормативного регулювання підприємницької діяльності. Розроблення нових та удосконалених чинних на той період законодавчих актів, що регулювали підприємницьку діяльність у малому бізнесі, повинно було сприяти залученню до цього виду підприємницької діяльності широких верств населення та стимулювати його розвиток, у тому числі шляхом створення сприятливого податкового, цінового, інвестиційного, інноваційного режимів та умов для проведення зовнішньоекономічної діяльності, а головне – вдосконалювати та розвивати фінансову підтримку малого підприємництва.