Лісове бджільництво
Варроатоз поширюється при бджолиному злодійстві, злетах, нальотах, відвідуванні квіток, поїлок, підсиленні і розмноженні сімей, пересиланні і перевезенні бджіл і маток, кочівлі пасік. У початковий період розвитку інвазії збудник виявити важко, явних порушень у сім’ї немає. Уявне благополуччя пасіки може стати причиною спізнілого застосування заходів боротьби з кліщем, без яких сім’я гине на 2-3-й рік хвороби. Протягом весняно-літнього періоду паразит розмножується в таких кількостях, що виснажені й покалічені бджоли восени чи взимку відмирають, а розплід наприкінці літа може ще вражатися гнильцями й іншими хворобами. Хворі сім’ї зимують неспокійно, бджоли виповзають з льотків.
Діагноз встановлюють при огляді сімей і лабораторних дослідженнях. Дорослих кліщів виявляють на тілі бджіл і трутнів, у підморі і просто на дні вулика та прилітній дошці. Взимку досліджують підмор, який беруть з дна вулика (не менш 200 г), а в активний період — розплід смужками розміром 3х15 см.
Боротьба з варроатозом складна і трудомістка. Одним способом чи яким-небудь лікувальним засобом оздоровити пасіку від інвазії не вдається. Потрібно застосовувати цілий комплекс заходів, що перешкоджають розмноженню і розселенню паразита і спрямовані на його знищення.
Зоотехнічні методи боротьби з варроатозом: у весняно-літній період систематично (один раз на тиждень) видаляють трутневий запечатаний розплід вирізанням стільників з будівельних рамок чи смужок стільника по черзі в трьох звичайних рамках; відбирають його рано навесні після обльоту рамок з першим розплодом (бажано трутневим у спеціально залишених у гнізді стільниках), де зосереджена основна маса збудників; попереджають злети, нальоти, блукання, бджолине злодійство, що сприяють перезараженню бджолиних сімей; виключають прийом підсилення і вирівнювання сімей, при яких можливе поширення кліщів; навесні й у першій половині літа формують безрозплідні відводки, особливо зі знезаражених бджіл хімічним чи тепловим методом; посилюють репродукцію бджіл у сім’ях щорічною заміною маток, поліпшенням годівлі й за допомогою інших прийомів; знижують ураженість кліщем у другій половині літа перед осіннім нарощуванням бджіл шляхом видалення розплоду в окремі корпуси чи сім’ї-ізолятори в поєднанні з термічною чи хімічною обробкою; переносять навантаження по переробці цукрового корму для зимового періоду на літних бджіл, щоб уникнути зношування і відмирання осіннього покоління.Фізичні методи боротьби спрямовані на знищення кліщів тепловою (термічною) обробкою, виловлюванням за допомогою сіткового підрамника та інших прийомів. При тепловій обробці застосовують гранично високі для бджіл температури (46-48 °С), при яких вони не піддаються негативному впливу, а кліщі гинуть. Тривалість обігрівання при цій температурі 12-15 хв. Метод вимагає сурового дотримання зазначених параметрів. При 50°С і вище бджоли запарюються. Зменшення експозиції, як і зниження температури, не дає бажаного ефекту. Для обробки бджіл виготовляють сітчасті касети (розмір комірок 3х3 мм) циліндричної форми з горизонтальною віссю для повільного обертання під час обігрівання. Це забезпечує рівномірний обігрів бджіл і розміщення їх в один шар без скупчування. Після струшування бджіл із усіх рамок через спеціальну лійку в касету її поміщають на обігрів до зазначених меж. Для обігріву використовують термокамеру, обладнану нагрівальними елементами, термометрами, оглядовим вікном і пристосуванням для регулювання температури. Деталі пристрою термокамери різних конструкцій описані в спеціальній літературі. Метод термічної обробки дозволяє звільнити бджіл від кліщів на 95-100%. Він більш ефективний при застосуванні в безрозплідний період, особливо восени, коли варроа після утворення клубу залишається зимувати у формі самок тільки на дорослих комахах. Термічну обробку на пасіці можна застосовувати до січня, в другу половину зимівлі обробка теплом приводить до появи в бджіл поносу у зв'язку з нагромадженням у товстій кишці екскрементів. Навесні описаний метод потрібно сполучити зі знищенням кліщів у розплоді, а також комплексом інших заходів.
Облаштування другого сітчастого дна у вулику (дротового чи штампованого) з отворами шириною близько 3 мм знижує зараженість бджіл кліщем, оскільки усуває їх контакт з паразитами, що обсипалися. Збудження бджіл під час перевезення, огляду, дії електричного поля й в інших випадках супроводжується опаданням кліщів, що провалюються крізь сітку і залишаються під нею. На дні вулика з метою виловлювання кліщів застосовують також аркуші паперу, тонко змащені медичним вазеліном чи олією. Їх вставляють через нижній льоток чи у відкритий вулик збоку. Підкладання аркушів, як правило, поєднують з окурюванням бджіл препаратами, що не виявляють згубної дії на бджіл, але підсилюють осипання кліщів.
З хімічних засобів проти варроатоза застосовують фенотіазін, варроатин, тимол, фольбекс, мурашину і щавлеву кислоти, біпін, байварол, апістан, апісан, акпін, варроацид, габон та ін.. При їх застосуванні необхідно дотримуватися ветеринарно-санітарних правил безпеки, строків і кратності обробок та рекомендацій щодо дозування препарату на бджолину сім’ю.
Нозематоз — інвазійна хвороба, що уражає робочих бджіл і маток. Збудник розмножується в середній кишці. При захворюванні порушується травлення, яке супроводжується поносом. Внаслідок захворювання сім’ї сильно слабшають чи цілком гинуть. Нозематоз найбільшою мірою проявляється наприкінці зими і навесні, загибель сімей частіше припадає на травень.