Про деякі проблеми економічної безпеки підприємництва

Коефіцієнт автономії — це відношення власного капіталу до балансового підсумку капіталу. Що він ближчий до 1,0, то краще.

Коефіцієнт ефективності підприємства — співвідношення реального основного капіталу (будівлі, устаткування, машини, тобто реальний капітал мінус знос) і суми всіх активів підприємства. Цей показник характеризує ефективність використання засобів, що є в розпорядженні, а також забезпечення умов функціонування капіталу економічною інфраструктурою. Порогове значення — не менше 0,5.

Головний показник платоспроможності — коефіцієнт покриття, тобто співідношення мобільних засобів (готівка, цінні папери, дебіторська заборгованість, запаси товарів, матеріалів тощо) і короткострокової заборгованості. Він характеризує здатність підприємства виконувати власні зобов'язання перед кредиторами і забезпечувати функціонування власного виробництва. Граничне значення — 2,0.

Платоспроможнісь характеризує коефіцієнт абсолютної ліквідності: відношення суми грошей з цінними паперами до короткострокової заборгованості. Нормальне значення — 0,2–0,5.

Крім цих показників, також застосовуються інші — загальний коефіцієнт ліквідності, стійкість, рентабельність виробництва, ефективність нагромадженого капіталу та ін.

Показники безпеки і стійкості повинні доповнюватись даними оцінки ризиків:

Р=В×Кн,

де Р — ризики; В — вартість предмета захисту; Кн — імовірність прояву небезпеки (оцінка взята із страхування).

На стійкість розвитку динамічних економічних систем на макрорівні впливають процеси оподаткування.

Загальна якість економічного і фінансового захисту формується в таких напрямах:

• стратегії менеджменту, спрямованої на формування ефективного виробництва послідовного удосконалення його функцій;

• підвищення ефективності використання активів підприємства, інвестиційної політики і контролю над станом і розвитком ринку її цінних паперів, складова останнього — політика доходів і витрат, забезпечення платоспроможності.

Особи, відповідальні за стан фінансової безпеки, повинні слідкувати за структурою інвестицій з погляду оновлення продуктивного потенціалу підприємства, прибутковості і ризикованості їх складових. Дбаючи про фінансову безпеку, не можна забувати про продуктивні інвестиції, особливо у сфері науково-дослідних і конструкторських робіт [9].

Можливо, доцільно мати в структурі фінансової служби підприємства, для ефективного контролю за ризикованістю фінансового стану і операцій та інвестицій окремий, підрозділ, що спеціалізувався б на аналізі ризикованості фінансових операцій.

Дослідження підтверджують, що задля гарантування фінансової безпеки потрібно здійснювати такі заходи:

• аналіз негативних наслідків розвитку виробничої і маркетингової структур з погляду стану і змін, насамперед платоспроможності, рентабельності і прибутковості;• аналіз стану ринку цінних паперів з погляду їх привабливості, ресурсів на інвестиції та розвиток, а також захисту від набуття акцій конкурентами і можливого встановлення контролю над підприємствами (рейдерство, наприклад);

• аналіз інвестиційних проектів;

• аналіз ділових пропозицій підприємству з погляду ділової етики (участь у т. зв. відмиванні грошей, випадки шахрайства тощо).

Доходи державного бюджету формуються, як відомо, за рахунок податкових надходжень. Останні залежать від отриманого доходу.