Про деякі проблеми економічної безпеки підприємництва
Одним із порівняно нових понять, дедалі ширше вживаних вітчизняними вченими-економістами, є поняття економічної безпеки, хоч зазначимо, воно вже достатньо відоме і давно використовується в управлінській діяльності розвинених країн.
Мабуть, згадане історично пояснюється наявністю вертикальної ієрархії в структурі адміністративно-командного управління успадкованої від СРСР економічної системи, яка не вимагала самостійного ухвалення економічних рішень стратегічного управління. Оскільки радянську економіку державні управлінці визнавали найефективнішою в світі, формально проблеми економічної безпеки підприємництва в радянській економіці не існувало. Це істотно відбивалося на ефективності роботи цієї системи [5].
Нині економічна ситуація докорінно змінилася. Головні проблеми безпеки українського бізнесу сьогодення зумовлено, серед інших, такими факторами:
• ненормована приватизація, що призвела до привласнення значних ресурсів без значних витрат, а також до спроб перерозподілу (в останній час — особливо) власності зокрема й кримінальним шляхом;
• загибель слабких, неефективних підприємств, які не витримують ринкової конкуренції — через 1–4 роки роботи на ринку;
• відсутність чіткої системи правового захисту приватного підприємництва:
• «недобросовісна» конкуренція, тощо [6].
В умовах економічних перетворень як на окремо взятому підприємстві, так і в промисловості регіону, з позицій економічної безпеки, чимало підприємців виявилися не готовими до нових умов господарювання. А втрата економічних зв'язків лише посилила занепокоєння, збільшивши негативну складову економічного стану підприємств, які просто змушені були тепер зважати на поняття економічної безпеки в управлінні. Питання економічної безпеки нині перейшли з мік-рорівня підприємств на регіональний і державний макрорівні.
У Конституції України [1] вже згадується про економічну безпеку держави, там зокрема зазначено, що держава повинна дбати як про власну економічну безпеку, так, до речі, і про захист прав усіх суб'єктів, зокрема й тих, що провадять підприємницьку діяльність. Водночас підприємництво, згідно з Основним Законом, не має прав на самозахист.
Відсутність чітко визначеного права підприємців на гарантування власної безпеки, за умов відновлення права підприємства на основі державних гарантій призводить до витрат, змушує їх іти на певні кроки щодо гарантування власної безпеки, що в свою чергу спричиняє порушення «Кримінального кодексу України», Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та ін.
Глобалізаційні процеси, розподіл праці й інтеграція до світової економічної системи, відкритість ринків товарів і послуг ведуть практично до ліквідації традиційних політичних і географічних меж в економічній царині. Отже, питання економічної безпеки стають дедалі актуальнішими і в аспекті національної безпеки.
На сучасному етапі розвитку на базі праць науковців законодавчо визначено головні й потенційні загрози національній безпеці в економічній сфері, зокрема такі [2; 3]:
• скорочення внутрішнього валового продукту, зниження інноваційної та інвестиційної діяльності;
• відсутність стабільності в сфері фінансової політики;
• зростання кредитних ризиків;
• критичний стан основних виробничих фондів в агропромисловому комплексі, системах життєзабезпечення;
• низькі темпи розширення внутрішнього ринку, його залежність від кон'юктури зовнішніх ринків;