Оцінка ризиків

3) фірма має велику кількість однотипного обладнання. Безпосередньо в бізнес-плані необхідно:

• виокремити найбільш імовірні для даного бізнесу типи ризиків і по можливості оцінити їх вплив на бізнес;

• указати, які засоби будуть використовуватись як реакція бізнесу на появу симптомів ризику;

• зазначити типи страхових полісів і на яку суму планується їх придбати.

Різноманітні методи мінімізації ризиків можна проілюструвати на прикладі розробки бізнес-плану інноваційних проектів. Це, зок¬рема: купівля загального (генерального) страхового полісу на суму ймовірних утрат від усіх ризиків; придбання спеціалізованих страхових угод на окремі (типові) види ризику; оформлення страхових угод на індивідуальні (нетипові) ризики;

передбачення в кошторисі інноваційного проекту резервного фонду або сукупності резервних фондів для страхування, мінімізації та покриття збитків від ризиків і непередбачених витрат; укладання довгострокових угод на поставки сировини, матеріалів та інші види послуг; підготовка резервних альтернативних Інвестиційних, науково-технічних і виробничих заходів; розробка сітьових графіків проекту з урахуванням резервів часу на операції, пов'язані з порівняно високим імовірним рівнем ризиків; здійснення біржових операцій, які страхують збут (придбання опціонів, ф'ючерських, форвардних контрактів); участь у капіталі фірм, які є джерелами підвищеного ризику для даного інноваційного проекту; синхронізація періодів порівняно високих ризиків одного проекту з періодами найбільш надійних доходів за паралельними проектами.

Таким чином, особливо важливою практично для всіх бізнес-планів є необхідність заздалегідь виробити стратегію поведінки та запропонувати способи виходу з можливих ризикових ситуацій. Наявність альтернативних програм і стратегій для потенційного інвестора буде свідченням того, що підприємець знає про труднощі та належно до них підготувався.В системі методів управління ризиками фінансової діяльності суб’єктів господарювання основна роль належить внутрішнім способам їх нейтралізації. Внутрішні механізми нейтралізації ризиків змін капіталу підприємств представляють собою систему методів та способів мінімізації їх негативних наслідків, які вибираються та здійснюються в рамках самого підприємства.

Система внутрішніх механізмів нейтралізації ризиків фінансової діяльності підприємства передбачає застосування наступних основних способів:

1) уникнення ризику – розробка таких заходів внутрішнього характеру, які повністю виключають конкретний вид ризику. До їх числа відносяться: відмова від операцій, що пов’язані з фінансовою діяльністю, рівень ризику по яким дуже високий, відмова від надмірного використання капіталу в низько ліквідних формах;

2) лімітування концентрації ризику – встановлюються на підприємстві відповідних внутрішніх фінансових нормативів в процесі розробки політики здійснення різних напрямків діяльності. Система фінансових нормативів, що забезпечують лімітування концентрації ризиків, може включати: мінімальний розмір активів, що формуються за рахунок власного капіталу, в високоліквідній формі; максимальний розмір товарного або споживчого кредиту, що надається одному покупцю; максимальний розмір депозитного внеску, який зроблено в одному банку;

3) хеджування – процес використання будь-яких механізмів зменшення ризику можливих фінансових втрат – хеджування з використанням ф’ючерсних контрактів тощо;

4) диверсифікація – диверсифікація видів фінансової діяльності; диверсифікація кредитного портфелю тощо;

5) розподіл ризиків – тобто господарським партнерам передається та частина ризиків підприємства, по якій вони мають більше можливостей нейтралізації їх негативних наслідків та мають більш ефективні способи внутрішнього страхового захисту;

6) самострахування(внутрішнє страхування) – резервування підприємством частини фінансових ресурсів, що дозволяє подолати негативні фінансові наслідки по тим господарським операціям, що не пов’язані з діями контрагентів. Наприклад: формування резервного (страхового) капіталу підприємства.