Дифракція світла

2.Дифракція Френеля на круглому отворі та непрозорому диску.

Дифракцією Френеля називають дифракцію від сферичного фронту хвилі.Розглянемо дифракцію хвиль на круглому отворі ВС в непрозорому екрані (рис.12). Дифракційну картину спостерігають на екрані Е, який паралельний до площини отвору і міститься на відстані L від нього. Питання про те, що спостерігатиметься в точці М , яка лежить проти центру отвору, легко розв’язати, побудувавши на відкритій частині ВС фронту хвилі зони Френеля.

Рис.12

Якщо в отворі ВС вкладається m зон Френеля, то згіднo з формулами (24) і (25) амплітуда А результуючих коливань у точці М залежатиме від парності або непарності m:

A = A1 –A2 +A3 - …+(-1)m-1Am , тоді маємо

A = (A1+Am)/2 при непарному m і A = (A1+Am-1)/2 – Am при парному m.

У першому випадку (m – непарне) у точці М спостерігається інтерференційний максимум, а в другому – інтерференційний мінімум. Очевидно, що максимум і мінімум тим більше відрізняються один від одного, чим ближче величина Аm до А1. При незмінному положенні джерела світла число зон m залежить від діаметра отвору і відстані L. Отже, при зміні діаметра отвору або при віддаленні від нього чи наближенні до нього екрана Е результат інтерференції світла в точці М повинен змінюватись. Якщо діаметр отвору великий, так що Am «A1, то ніякої інтерференційної картини на екрані не буде – світло в цьому разі поширюється практично так само, як і без непрозорого екрана з отвором, тобто прямолінійно.

Визначити амплітуду результуючих коливань в інших точках екрана Е значно важче, бо зони Френеля, які їм відповідають, будуть частково закриті непрозорим екраном. З міркувань симетрії та закону збереження енергії очевидно, що інтерференційна картина поблизу точки М екрана Е повинна мати вигляд темних і світлих кілець, які чергуються, з центром в точці М. З віддаленням від точки М інтенсивність максимумів світла повинна зменшуватись.

Якщо отвір освітлюється не монохроматичним , а білим світлом, то кільця повинні мати багатокольорове (райдужне) забарвлення, бо число зон Френзеля, які вкладаються в отворі, залежить від довжини хвилі світла.

З теорії Френеля випливає, що коли в отворі вкладається лише одна зона Френеля, то в точці М амплітуда А = А1, тобто в 2 рази більша ніж без непрозорого екрану з отвором. Відповідно інтенсивність світла в 4 рази більша.

У випадку дифракції світла на круглому непрозорому диску ВС (рис.13) закриту ним ділянку фронту хвилі треба виключити з розглядання і будувати зони Френеля, починаючи з країв диска.

Амплітуда А в точці М визначається спільною дією всіх відкритих зон, починаючи з першої:

А =А1–А2 + А3 – А4 + ... = A1/2 + (A1/2 –A2+A3/2) + (A3/2 –A4 +A5/2) +…= A1/2.

Отже, в точці М завжди буде інтерференційний максимум, оточений концентричними з ним темними і світлими інтерференційними кільцями, які чергуються. Із збільшенням радіуса диску перша відкрита зона віддаляється від точки М і збільшується кут α1 між нормаллю до поверхні цієї зони в будь-якій її точці та напрямком випромінювання в бік точки М. Тому інтенсивність центрального максимуму зменшується при збільшенні розмірів диску. Якщо радіус диску набагато більший за радіус закритої ним центральної зони Френеля, то за диском буде звичайна тінь із дуже слабкою інтерференційною картиною на її межах. Очевидно, що в цьому разі явищем дифракції світла можна знехтувати і скористатися законом прямолінійного поширення світла.

3. Дифракція Фраунгофера на одній щілині.