Видатні українські фізики
А зараз про те, як і чому уродженець Полтави Олександр Шаргец став Юрієм Кондратюком. До середини 1920 року на Україні встановилася Радянська влада. Треба було думати про подальше життя та роботу. Але як легалізуватися молодій людині без документів? Сталося так, що 1 березня 1921 року в Києві від туберкульозу помер студент університету, уродженець міста Луцька двадцятирічний Юрій Кондратюк. Через своїх київських знайомих мачуха й одержала від учителя Володимира Кондратюка документи його померлого брата. Так, 15 серпня 1921 року полтавець Олександр Шаргей став волинянином Юрієм Кондратюком.Захоплений проектом позаземних мандрівок, Юрій Кондратюк збирає рукописи, креслення, таблиці й 17 серпня 1925 року їде до Москви. У Держвидаві підозріло подивилися на дивакуватого відвідувача, але папери прийняли. І відіслали в Головнауку. У Москві влаштовується механіком елеватора і у грудні 1925 р. одержує першу премію за вдосконалення елеваторного обладнання.
У квітні 1927-го Юрія Кондратюка переводять на нове місце роботи – на будівництво зернових елеваторів у Західно-Сибірську область. Там у січні 1929 року він за власні кошти видає в Новосибірській друкарні дві тисячі примірників книги “Завоевание межпланетных пространств». Перший примірник з дарчим підписом: “С почтением пионеру исследований межпланетных сообщений. От автора Юр. Кондратюка» він надсилає Костянтину Ціолковському.
Учений зі світовим іменем не залишається в боргу й шле у відповідь книгу “Исследование мировых пространств ракетными приборами” з надписом на титульній сторінці: «Многоуважаемому Юрию Кондратюку от автора, 1929 е. 15 февраля».
Невдовзі Костянтин Ціолковський видає свою нову книгу “Космические ракетные поезда». У передмові до неї він схвально відгукується про Юрія Кондратюка як одного із активних розробників ракетної справи.
Сам Юрій Кондратюк у цей час продовжує вдосконалювати зерноелеваторне господарство на неосяжних просторах Сибіру. У місті Камінь-на-Обі до цього часу вірно служить людям унікальне сховище на 10 тисяч тон зерна. Його збудували 1930 року за проектом і під особистим керівництвом Юрія Кондратюка. Прозаїчні цвяхи тоді, як і нині, були товаром вельми дефіцитним. Тому зерносховище з відвантажувальною естакадою на пристані спорудили без жодного цвяха. За незвичайний вигляд автор називає своє створіння “Мастодонтом”. Але та назва доісторичної тварини комусь стала підозрілою. 31 липня 1930 року Юрія Кондратюка заарештували. І звинуватили в тому, що він спеціально збудував зерносховище без цвяхів, щоб воно швидше розвалилось. На той час засудили Ю.Кондратюка на три роки позбавлення волі. А вже через рік заслання направили працювати інженером-конструктором із залізобетону в проектне бюро №14 ППОДПУ при “Кузбасбуді” в Новосибірську. Навесні 1932 року за особистим клопотанням наркома важкої промисловості Серго Орджонікідзе невинного Юрія Кондратюка звільнили. Спочатку працює інженером у крайовій конторі “Союз борошно”, а згодом Головенерго Вищої Ради народного господарства запрошує його взяти участь у конкурсі проектів потужної вітроелектростанції в Криму на горі Ай-Петрі.
Та унікальний проект Кримської ВЕС законсервували.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна Юрій Кондратюк вступає добровольцем у народне ополчення. Він воював Червоноармійцем роти зв’язку 3 жовтня 1942 р. під час бою біля села Борсуків Калузької області Юрій Кондратюк пішов шукати розрив телефонного кабелю і з того завдання він не повернувся.
Є довідка Генерального прокурора (16.03.1970 р.) про те, що Юрій Кондратюк загинув на фронті в лавах народного ополчення в 1942 році. Проте документів, які підтвердили б факт загибелі, немає.
Через роки знайшли рідну по батькові сестру Ніну Гнатівну Шаргей. Так, вона багато років мовчала тому, що присягнула покійній матері зберегти таємницю брата. Вона пише у своєму поясненні: “..причиною зміни прізвища братом О.Г.Шаргеєм було прагнення уникнути серйозних наслідків, пов’язаних із його службою в білій армії. Може, тоді це було єдиним способом для Олександра Шаргея зберегти волю або навіть життя...”.
Велике значення також має проект Юрія Кондратюка римської РЕС. Він був видатним творінням часу, а розроблений ним проект вежі цієї станції ліг в основу будівництва Останківської телевежі.
Контратюк прожив лише 55 років. Проте це коротке життя було таке яскраве, що дослідники порівнюють його зі сліпучим метеоритом, який промайнув на небосхилі, а інші кажуть: “Ні!” Доля Юрія Кондратюка швидше схожа на далеку згаслу зірку, світло від якої і сьогодні йде до людей”.