Категорія простору
Характерною структурною особливістю текстів-міркувань є те, що вони містять на своєму початку певну тезу (твердження), за якою йде її доведення або, навпаки, спростування.
Однією з найважливіших категорій лінгвістики тексту є його зв’язність. Це особливість полягає у наявності зв'язків між окремими реченнями, абзацами та складовими частинами.Відомі два основних способи зв'язку між реченнями у тексті – ланцюговий і паралельний. При ланцюговому зв'язку кожне наступне речення залежить від попереднього у ньому один із членів попереднього речення, який несе в собі змістовне навантаження, повторюється або перетворюється в інший член речення. Таким чином, думка, виражена в попередньому реченні, розвивається, розширюється в наступному реченні. Саме тому поза зв’язком з попереднім реченням зміст наступного речення може бути незрозумілим.
При ланцюговому способі поєднання речень можуть використовуватись для зв'язку виправдані лексичні повтори, синоніми, займенники, прислівники.
Для забезпечення зв’язності висловлювання важливо, щоб вона простежувалася не тільки між окремими реченнями, але й між структурними частинами тексту – зачином, основною частиною і кінцівкою.
Категорія тесту здавна привертає увагу дослідників. Вона була предметом науки текстології, яка займалася філологічними дослідженнями старовинних текстів. Зверталася до текстів і стилістика – об’єктом вивчення були, як правило, художні твори і вивчалися вони з точки зору стилістичних (експресивних) ефектів, які досягалися завдяки штучному використанню авторами лексичних і граматичних елементів мови.
Лінгвістика тексту розглядає текст під іншим кутом зору. Предметом ї вивчення є побудова, створення тексту, його елементи з точки зору як формальної, так і змістовної його структури, з точки зору формування його змісту. Зараз текст одержує нове визначення відповідно до нових задач, які ставить перед собою лінгвістика тексту. Що ж являє собою текст як цілісний об’єкт вивчення з позицій лінгвістики тексту ?
Дослідники пропонують цілий ряд визначень тексту як об’єкта лінгвістичних досліджень. Але всі вони, зрештою, зводяться до того, що розглядають текст як деяку структуру, створену за певними законами або єдинство, яке складається з мовних одиниць – речень, які об’єднані між собою і утворюють більші одиниці – надфразові єдинства – тематичні відрізки тексту, параграфи, розділи і т.д., які використовуються для передачі певного закінченого змісту і відповідають цілям комунікації1.
Ось, наприклад, як визначає текст М.Пулофе: “Я розумію під текстом певну організовану по меті із місту сукупність фраз або фразових елементів, між якими існують значимі відношення і функції, тобто структурне єдинство, яке представляє будь-яке комплексне явище дійсності у формі лінгвістичної одиниці з її відносно закінченою змістовою цілісністю.”
Приблизно так само пише Р.Барт, вважаючи, що предметом лінгвістики тексту є “будь-який закінчений відрізок мовлення, який є єдністю з точки зору змісту і передається з метою комунікації, маючи відповідну цій меті внутрішню організацію”.
Процес мовлення веде до створення тексту – мовний твір, повідомлення, яке розгортається в послідовний опис ряду ситуацій (які співпадають або не співпадають, з часом), у виклад ланцюга подій, у міркування на визначену тему і т.д. Головною лінією тексту, основним його змістом може бути опис перипетій життя героя або героїв, розповіді та багато іншого. У цю головну лінію вплітаються, як правило, побічні лінії, окремі відступи від основної теми, роздуми автора, описи природи місцевості або описання місця, де відбуваються події, посилання на будь-які виникаючі у автора асоціації і міркування, особисті спогади і т.д. Цілісний текст складається з великої кількості окремих елементів, окремих відрізків тексту, котрі хоча і відносяться до загальної змістової і формальної структури тексту, а отже і пов'язані між собою, ознак в той же час являють собою деякі відносно закінчені або обмежені один від одного відрізки розповіді чи опису. Вони можуть або належати до основної лінії тексту, або відноситися до однієї з побічних ліній, або, з рештою, вклинюватися у вигляді окремих повідомлень у загальний потік мовлення. Ці відрізки тексту складаються з кількох речень (рідко з одного речення), які пов'язані між собою не тільки логічно, семантично, але й формально лінгвістично. Такі групи речень відомі як “надфразові єдинства”.
Будуючи текст, мовець вибирає слова, словосполучення, граматичні форми і розміщує їх в реченнях так, щоб повідомлення, яке є кінцевою метою мовленнєвого акту, було б сприйняте слухачем і опрацьовано його свідомістю в уявленнях, які б відповідали комунікативній меті того, хто говорить.