ФІЛОСОФСЬКІ ОСНОВИ ТЕОРІЇ НОРМИ ТА ПАТОЛОГІЇ
Однак забезпечення функціональної діяльності організму здійснюється не лише шляхом морфологічно еквівалентних перебудов організації живого,але і завдяки зміни модифікацій режиму роботи багатьох "фізіологічних систем" організму.
В основі морфологічного еквівалента функцій лежать відношення ентропійних і ектропійних метаболісних процесів. Морфологічним еквівалентом функцій в умовах патологічного зсуву є зміна взаємозв'язку цих процесів, превалювання ентропії (дезорганізації) над пластичним забезпеченням функцій (ектропій). Антиентропійні (ектропійні) стани структури головних систем підтримуються генетичне детермінованим "пластичним забезпеченням функції" (Ф.З.Меєрсон). Показано також, що первинною причиною багатьох перебудов органоїдів гепатоцитів в ранні строки після часткової гепатактомії і в кінцевому рахунку пусковим механізмом регенерації є недостатність енергетичної функції мітохондрій, тобто тимчасове переважання в цих клітинах ентропійних процесів над ектропійними. (О.К.Хмельницький, В.П. Петленко)В основі всіх функціональних змін завжди лежать синхронно протікаючі морфологічно еквівалентні зміни. Так, при дії фізіологічних концентрацій глюкози на живі клітини першочергово в процес втягуються ферменти, що забезпечують її фосфорилювання. А потім протягом кількох секунд зміни охоплюють як мінімум 22 реакції, пов'язані з гліколітичним і окисним фосфорилюванням АДФ, і одномоментно структуру всіх мітохондрій клітини. Отже, процес споживання глюкози клітинами на субклітинному і клітинному рівнях виявляє морфологічний еквівалент функції, без якого остання неможлива.
Закон єдності будови і динаміки в теорії патології означає, що всі функціональні зміни слід розглядати як вираження внутрішніх змін організації живого. Внутрішні перебудови морфологічних систем-основна причина зміни динаміки патологічних процесів. Це-зміст принципу морфологічного каузалізму.
Вся сукупність внутрішніх змін в структурах живого забезпечує до певної межі необхідну для збереження даної функції синхронну відповідність між рівнем динаміки і інтенсивністю оновлення елементів даної системи. Питання про функціональне і органічне слід вирішувати конкретно, з врахуванням рівня організації, так як кожний з них еквіфіально (множинне) пов'язаний з певним діапазоном інтенсифікації процесів, як нормальних так і патологічних в законі єдності будови і динаміки відображена діалектична єдність матерії і руху (принципова неподільність будови і функції), функції і форми (лабільність функцій в рамках існуючої форми організації живих систем).
Проблема синхронності структурно-функціональних зв'язків повинна вивчатися з врахуванням рівня дослідження молекулярного, клітинного, тканинного, органного).
Однією із особливостей структурної організації живих систем є її надійність, тобто здатність системи стійко зберігати нормальне функціонування протягом певного проміжку часу. До одних з найбільш ефективних способів збільшення надійності живих систем відноситься надлишковість її будови. В медицині відома велика кількість прикладів об'ємних резервних можливостей організму. Марнотратність природи, що розвинулась в процесі еволюції і природного відбору. біологічно доцільна і забезпечує надійну нейтралізацію порушень і можливість заміщення, компенсації функції.
Із цих "надлишків", "резервів" організм черпає можливості захисних і компенсаторно-пристосувальних актів.
Живі системи володіють такими специфічними механізмами забезпечення надійності, як бар'єрні механізми, біологічна резистентність, імунітет.
Так, при вивченні проблеми забезпечення надійності мозку Е.А. Асратян і П.В. Сімонов (1973) вказують на 4 моменти: наявність захисно-компенсаторної функції гальмування, використання гальмівного стану для відновлення працездатності нервових клітин; поєднання високої спеціалізації нервових центрів із здатністю центрів до динамічної перебудови своїх функцій, до заміщення пошкоджених чи повністю зруйнованих структур, наявність запасних провідних шляхів; ієрархічна будова дуги безумовних рефлексів; поєднання відносної самостійності нижчих регуляторних утворень (аж до механізмів саморегуляції органів) з їх постійним підпорядкуванням вищим мозковим центрам; використання в процесах компенсації механізму тимчасових, умовно-рефлекторних зв'язків, органом яких є кора великих півкуль мозку, притаманне корі поєднання високої реактивності і стійкості. Крім того, слід констатувати широкий діапазон зворотніх зв'язків в самій нервовій системі.
А.Н. Студитський вказує на 3 типи тканинної регуляції ( спосіб контролю над буквальною діяльністю тканин зі сторони організму) – індукційно-формативну (сполучна тканина), нервово-трофічну (нервова тканина) та імунно-біологічну форму (лімфоїдна тканина). Всі функції в живих системах можна розділити на 2 основних класи: пластичні (тобто будівельні) і робочі регуляції різного роду рівнів. Перші-загальні функції, що лежать в основі будь-якої біологічної структури клітинного чи тканинного рівня. Другі - специфічні, робочі функції, природа, яких визначається характером роботи органа, системи, організму. В цьому плані вся багатоманітність патологічних процесів буде розглядатись як порушення пластичних або робочих функцій, загальних або специфічних в рамках цілісного організму.Функції характеризуються руйнуванням робочих елементів органів (тканин, клітин), тобто будь-яка робоча функція веде до зростання ентропії живої системи. А це в свою чергу, а також зниження її працездатності, старіння обумовлюють необхідність оновлення елементів, що входять в живу структуру. В самій сутності життя закладене протиріччя зростання ентропії веде до зниження життєздатності, до інактивації, старіння, смерті. Але в цьому і суть внутрішньої діалектики життя, що процесом ентропії протистоїть її полярно направлена діяльність - "від'ємна ентропія" (ектропія) - пластична функція самооновлення елементів робочих органів, систем організму. Структурним еквівалентом функції в умовах патології є порушення взаємозв'язку між ентропією і ектропією при переважанні ентропійних процесів живій системі над пластичними (ектропійними). Антиентропійні стани живих систем підтримуються пластичним забезпеченням функцій.