Категорії діалектики і загальнонаукові поняття
Основні закони діалектики
Закони діалектики — загальні форми суттєвого зв'язку в процесі розвитку, які виконують важливу методологічну функцію в побудові теорії. Вони (закони), власне, форму¬ють предмет теорії як спосіб зв'язку між категоріями, що є фундаментальними поняттями, які відображають різно¬манітні аспекти процесу розвитку.
Закон єдності і боротьби протилежностей посідає в мате¬ріалістичній діалектиці особливе місце як закон, що відо¬бражає джерело розвитку.
Відображаючи об'єктивне джерело розвитку, визначаю¬чи шлях його пізнання, розглядуваний закон орієнтує на ді¬яльність, спрямовану на теоретичне і практичне вирішення проблем. Зважаючи на світоглядне, методологічне і прак¬тичне значення закону єдності і боротьби протилежностей, філософи вважають його «ядром» діалектики.
Протилежності — це взаємозв'язані сторони єдиного,. які одночасно покладають і виключають одна одну, знахо¬дяться у відношенні єдності і «боротьби»; єдність протилеж¬ностей—це їх взаємна приналежність до однієї і тієї ж суті, їх взаємопокладання, взаємопроникнення, нерозділь¬ність; боротьба протилежностей—це процес їх взаємови-ключення у рамках єдності, конкретний механізм якого ви¬значається природою явища, що розвивається; суперечність—це відношення протилежностей як сторін єдиного цілого. Суть його в тому, що сторони, які взаємовиключають одна одну, не можуть існувати одна без одної.
Діалектична суперечність — це не просто відношення од¬віку даних протилежностей, а сутнісний процес. Як універ¬сальна логічна категорія, «діалектична суперечність» є відображенням загальної форми буття розвитку як єдності і боротьби протилежностей, що фіксується логічним зако¬ном «тотожності протилежностей», який стає законом пі¬знання і законом об'єктивного світу. Отже, для того, щоб розкрити суперечливість предмета, необхідно його роздво¬їти на складові протилежності і зрозуміти їх взаємовідно¬шення. В найбільш загальній логічній формі це означає, що предмет, який досліджується, має розумітися як єдність протилежних визначень: теза — антитеза — синтез.Єдність протилежностей як сторін однієї й тієї ж суті є умовою існування та функціонування явища в його ціліс¬ності: життя функціонує як життя, лише будучи єдністю асиміляції та дисиміляції; матеріальне життя суспільства — як єдність і виробництва, і споживання і т. д.
Взаємодія протилежних сторін однієї і тієї ж суті є джерелом саморуху. Саморух явища — це процес його са¬мовідтворення, який здійснюється на основі взаємодії його-сторін, що взаємообумовлюють і взаємно доповнюють одна одну. Як така взаємодія та чи інша система (природа, жи¬вий організм, суспільство) не потребує зовнішньої сили, яка приводила б її в рух, а містить це джерело в собі. Взаємо¬дія, взаємообумовленість, взаємодоповнення протилежностей і є те, що перетворює явище в саморухливе. Такий один бік проблеми джерела саморуху, який, однак, не вичерпує даного питання в цілому.
Як єдність протилежностей те чи інше явище, існуючи в своїй цілісності, містить в собі джерело саморуху. Проте,. будучи єдністю протилежностей, це явище утримує в собі внутрішню необхідність «роздвоєння єдиного», «боротьби» протилежних тенденцій, які, зрештою, ведуть до його змі¬ни. Цей суперечливий процес взаємовідносин протилежно¬стей і постає «мотивом», «імпульсом», збудником зміни. Існуюча суперечність вимагає свого розв'язання, тобто зняття своєї основи. Умови цього процесу—в активній взаємодії протилежностей, їх «боротьбі», що веде до роз¬в'язання суперечності. Оскільки розв'язання суперечності виявляється можливим лише за допомогою виходу за ме¬жі даної основи, суперечність постає джерелом розвитку, виникнення нового.
Закон заперечення заперечення. Спочатку з'ясуємо зміст •^категорії заперечення, який насамперед виступає як єдність протилежностей: збереження і подолання.
Категорія заперечення постає загальною і необхідною формою наступної діяльності, формою духовного освоєння майбутнього, його практичного втілення в дійсність. Тому природно, що спосіб заперечення визначається в кожному конкретному випадку як загальною, так і особливою при¬родою процесу. «...Для кожного виду предметів, як і для кожного виду уявлень та понять,— писав Ф. Енгельс,— іс¬нує свій особливий вид заперечення, такого саме заперечен¬ня, що при цьому виходить розвиток» 6.
Діалектичне заперечення відносно конкретного явища являє собою його перехід у свою протилежність. Закон за¬перечення заперечення і виступає законом зв'язку таких етапів у розвитку явища, які постають як його переходи в протилежність. Просування через переходи в протилежність і є формою руху суперечності по шляху свого вирішення. Наприклад, відношення мислення і буття в сфері суспіль¬ного розвитку постає у формі заперечення заперечення: