«Порівняльний аналіз східних та західних філософських думок»

Як бачимо, великого європейського філософа Схід цікавив як іллюстрация царства «недосконалої», «неповної» волі. Визнаючи за таким поглядом відому категоричність, не можна не відзначити, що Схід дійсно характеризується рядом специфічних, відмінних від Європи рис. Сама східна цивілізація зародилася набагато раніш європейської і була історично першим етапом цивілізаційної еволюції людства. Її виникнення і розвиток набагато в більшому ступені визначалися географічним фактором і залежали від нього в наступному. Більшість давньовосточних суспільств являли собою рабовласницькі деспотії, хоча це був інший, ніж в античному світі, тип рабовласництва. Для нього характерна абсолютна, освячена релігією влада пануюча не тільки над землею, але і над підданими. Схід не знав особистої волі в тій мірі, у якій вона існувала в Європі.Деспотичний характер влади і загальна залежність від першого обличчя створювали відповідну духовну атмосферу і систему цінностей. Деспотизм пронизував усю систему відносин на Сході — від родини до держави, що сприймалося як свого роду велика родина. Східні країни не знали демократії античного типу. Характерною рисою їхніх суспільних відносин був патерналізм, що припускав повну владу чоловіка над жінкою, батька над дітьми, глави родини над її членами, правителя над підданими. Звідси і традиційний для Сходу культ особистості. Традиціоналізм узагалі є особливістю Сходу. Він виявляється, крім іншого, у вкрай застійному характері суспільного розвитку, так само як і в орієнтації на минуле як на норму й ідеал такого розвитку.

У соціальній структурі східних суспільств виняткова роль належала жрецтву, що зосередило у своїх руках не тільки відправлення культу, але і духовне життя в широкому змісті, у тому числі науку і філософію там, де вони існували. Монополія жрецтва в духовному житті виявилась однією з причин винятково тісного переплетення філософії і релігії, непослідовного і неповного відокремлення філософії від міфології. Філософська рефлексія вимагає визначених соціальних умов, і насамперед світського інтелектуального середовища, яке на Сході (у всякому разі, на Ближньому) не існувало. Це була одна з причин того, що в більшості країн Сходу філософія так і не відокремилася від попередніх їй форм світогляду. Іншою причиною були перерви в соціально-політичному розвитку східних цивілізацій, їхня загибель унаслідок зовнішніх факторів (Єгипет, Ізраїль). Ця обставина дає підставу характеризувати духовний розвиток і світоглядні пошуки більшості регіонів Сходу як “пред-філософію”. Тим часом у двох країнах — Індії і Китаї, суспільний розвиток яких не знав настільки різких перерв, перед-філософія, послідовно розвиваючись, знайшла філософські форми. Там склалися зрілі і цікаві системи, були поставлені важливі проблеми натурфілософського, гносеологічного й етичного характеру.

ФІЛОСОФІЯ ДРЕВНЬОЇ ІНДІЇ ТА “ЗАХІД”

Древньоіндійська філософія є одним з найбільш глибоких і оригінальних явищ людської культури. Склавшись у надрах цивілізації Древньої Індії, філософія виразила глибинні сутнісні риси цієї цивілізації і зробила колосальний вплив на її подальший духовний розвиток. Однак її роль і значення виходять далеко за границі власне індійського ареалу. Індійська філософія завжди залучала до себе увага європейських інтелектуалів. Нею цікавилися Шопенгауер і Ніцше, Толстой і Блаватська. Поза впливом індійської філософії неможливо зрозуміти багато явищ європейської й американської культури XIX с. Мова йде не тільки про теософію, що зародилася ще в XX в. і харчувалася ідеями індійської філософії. Багато з цих ідей проникнули в повсякденну свідомість у вульгаризованому виді і складають як би частину сучасної масової культури. Кому не доводилося чути про «закони карми»? Роздуми про карму, одна з найважливіших категорій індійського світогляду, стали загальним місцем у всіх чи майже у всіх сучасних проповідників «нових істин» і вчителів «езотеричного знання». Те ж саме відноситься і до такої ідеї, як «сансара», чи, як вона звичайно іменується в європейській культурній традиції, реінкарнація. Питання про те, скільки життів ми прожили, ким були в минулому, породили безліч здобутків масової культури і навряд чи може викликати сьогодні в кого-небудь здивування. Скоріше навпаки, воно серйозно обговорюється і викликає неприйняття хіба що в представників традиційного християнства, якому названі ідеї принципово далекі. Як бачимо, значення індійської думки безсумнівно. Вона нерідко заповнює свого роду духовний вакуум, що виникає в зв'язку з девальвацією традиційних цінностей європейської культури.

Сама культура Індії викликає в європейців десятки питань: чому індуси покійних кремують, а не ховають; чому при катастрофічному перенаселенні країни індійські родини пручаються регулюванню народжуваності; чому мавп годують і доглядають за ними в спеціальних храмових садах і парках, тоді як десь поруч у бруді злиденні умирають від голоду; чому до наших днів зберігся кастова сегрегація; чому індуси не страшаться смерті. Відповіді на ці і багато інших питань кореняться в розумінні принципів індійської культурної традиції. Ця традиція, у свою чергу, нерозривно зв'язана з деякими фундаментальними світоглядними константами, що знайшли своє осмислення й обґрунтування у філософії.Зрозуміти характерні індійські сцени і ситуації можна, лише вникнувши в суть світогляду індійців. Уявіть собі типову індійську родину з нижчих каст: виснажений, одягнений лише в набедрену пов'язку чоловік, худа, висохла дружина, у якій важко впізнати жінку. Поруч — житло, сконструйоване з дощок. Навкруги сморід і нечистоти. І безліч дітей. При цьому усі — і батьки і діти — посміхаються. Ви не бачите слідів суму, чи розпачу протесту. Індійський гід, бачачи на вашому обличчі здивування, пояснює ситуацію приблизно так: вам, європейцям, важко зрозуміти, як можна бути щасливим у такій «нещасливій» обстановці, але для індуса хвороби, убогість і інші лиха — це усього лише кармічні наслідки «минулого життя», які треба прийняти безмовно. Страшного в житті нічого немає; те, що страшніше усього для вас, європейців, смерть — для індуса лише перехід в інше життя, що, може, буде краще нинішнього. У таких ситуаціях переконуєшся в «практичності» індійської філософії, у її живій життєвій спрямованості.