Філософські правові аспекти свободи

Структура доповіді

І. Вступна частина

ІІ. Основна частина

•Формальна правова воля

•Природно-правова природа волі. Змістовне визначення правової волі

•Правова воля як “наявне буття”, реально існуюче

ІІІ. Підсумки доповіді

Список використаної літератури

І. Вступна частина

Твердження того, що права і воля мають фундаментальне значення для людського буття і повсякденного життя особистості, не вимагає доказів. У той же час проблема інтеграції права і волі залишається складним і важким запитанням. Надзвичайно поширеною є думка про несумісність права і волі, у силу їх протилежності. Вона обумовлена, з одного боку, концепцією, відповідно до якої правове законодавство по своїй суті є система норм, яка обмежують волю, додаючи їй тверді рамки. З іншого боку, існуючий плюралізм концепцій про “першопричину” права створює ситуацію, у якій співвідношення права і волі, особливо визначальна роль останньої, затушовується різноманіттям інших факторів, які складають основну детермінанту походження права.

Серед цих концепцій особливо поширені наступні: концепція природного права, відповідно до якої зміст права визначається природою суспільства розумних індивідів, природним станом людини; концепція юридичного позитивізму, відповідно до якої право являє собою сукупність правил поведінки (норм), прийнятих державою і забезпечуваних силоміць його примуси; концепція, відповідно до якої право – це сукупність правил поведінки, що виражають санкціоновану державою волю пануючого класу; релігійний підхід, відповідно до якої основним джерелом походження права і визначення його сутності є божественний початок; право є витвір Бога; психологічна школа, яка думає, що як початок і визначальна детермінації права виступає суспільна психологія, переживання людиною свого обов’язку перед іншими. У результаті проблема волі, як центральна у визначенні сутності права, не знаходить належної уваги в дослідників. В даній доповіді спробуємо розглянути основні моменти взаємодії права та свободи з точки зору філософії та права.

ІІ. Основна частина

Формальна правова воля. Формальна взаємодія права і волі представляє першу і найбільш просту ступінь пізнання інтеграції. Розглянемо основні моменти, які розкривають право як міру волі.

Стосовно поняття права, то існує два представлення: суб'єктивне й об'єктивне право. “Суб'єктивне право визначається як моральна можливість... Об'єктивне право є сам закон, який визначає цю волю. Об'єднання обох змістів дає нам загальне визначення: право є воля, обумовлена законом. І в тому, і в іншому змісті мова йде тільки про зовнішню волю, яка виявляється в діях, а не про внутрішню волю”.

Право як об'єктивна форма волі несе в собі якісну характеристику – рівність. Справа в тому, що зовнішня воля, перш ніж закріпити себе у вигляді права, повинна пройти етап свого самообмеження. Це означає, що окремий індивід повинен визнати за іншими таку ж волю дії. Тільки після цього він здобуває реальну можливість вимагати самообмеження в іншого. У результаті даного акту розкривається більш конкретна характеристика права як волі, обумовленої рівністю, тобто рівним самообмеженням. Це положення філософії права виражає принцип правової рівності. Сутнісною природою правової рівності є визнання загальної і єдиної міри регулювання. Тому право можна характеризувати як рівну міру волі. Сама рівність полягає в тому, що поводження суб'єктів правових відносин регулюється єдиною, рівною мірою.