СПРЯМОВАНІСТЬ ІСТОРИЧНОГО РОЗВИТКУ В СУЧАСНІЙ ЗАХІДНІЙ СОЦІАЛЬНІЙ ФІЛОСОФІЇ

Де¬які за¬хі¬д¬ні вче¬ні ви¬сло¬в¬лю¬ють пе¬в¬ні за¬сте¬ре¬жен¬ня що¬до мо¬ж¬ли-во¬с¬ті “а¬в¬то¬ма¬ти¬ч¬но¬го” пе¬ре¬тво¬рен¬ня ін¬ду¬с¬т¬рі¬а¬ль¬ної си¬с¬те¬ми в “і¬н¬фо¬р¬ма-цій¬не су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬в. Адже не мо¬ж¬на спо¬ді¬ва¬тись тіль¬ки на те, що сам роз-ви¬ток но¬ві¬т¬ньої тех¬но¬ло¬гії та ін¬фо¬р¬ма¬цій¬них си¬с¬тем при¬ве¬де до по¬яви но¬во¬го су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬ва. Са¬ме в пе¬рі¬од зро¬с¬тан¬ня мо¬ж¬ли¬во¬с¬тей тех¬ні¬ки, ком-п’ю¬те¬р¬ної тех¬но¬ло¬гії ін¬фо¬р¬ма¬ції ви¬ни¬кає не¬об¬хід¬ність та¬кої цін¬ні¬с¬ної орі-є¬н¬та¬ції ін¬ди¬ві¬да, яка мо¬г¬ла б ком¬пе¬н¬су¬ва¬ти де¬гу¬ма¬ні¬зу¬ю¬чий вплив тех¬но-ло¬гі¬ї.

От¬же, в цих умо¬вах по¬трі¬бен обо¬пі¬ль¬ний роз¬ви¬ток як тех¬но¬ло¬гії, так і люд¬сь¬ко¬го по¬те¬н¬ці¬а¬лу. Адже без ба¬ла¬н¬су між скла¬д¬ною тех¬ні¬кою і осо¬би¬с¬ти¬ми яко¬с¬тя¬ми лю¬ди¬ни не мо¬же бу¬ти ус¬пі¬ш¬но¬го пе¬ре¬хо¬ду до но-во¬го су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬ва.

Но¬ве су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬во пе¬ред¬ба¬ча¬ти¬ме про¬гра¬му ор¬га¬ні¬за¬ції і ко¬н¬т¬ро¬лю про¬це¬сів, які від¬бу¬ва¬ють¬ся у ньо¬му. Люд¬с¬т¬во по¬ви¬нно бу¬де ви¬рі¬ши¬ти су-пе¬ре¬ч¬ність по¬єд¬нан¬ня ево¬лю¬ції ро¬зу¬му, тех¬но¬ло¬гії, прак¬ти¬ч¬ної ді¬я¬ль¬но¬с¬ті і біо¬сфе¬ри. Са¬ме люд¬с¬т¬ву до¬ве¬деть¬ся взя¬ти на се¬бе від¬по¬ві¬да¬ль¬ність за по¬да¬ль¬шу ево¬лю¬цію люд¬сь¬кої ци¬ві¬лі¬за¬ці¬ї.

В су¬час¬них за¬хі¬д¬них су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬вах, де тех¬но¬ген¬на ци¬ві¬лі¬за¬ція до¬ся¬г-ла най¬ви¬що¬го роз¬кві¬ту, про¬яв¬ля¬ють¬ся де¬які озна¬ки її роз¬кла¬ду. Це по¬яс-ню¬єть¬ся тим, що тех¬но¬ло¬гі¬ч¬ний роз¬ви¬ток су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬ва не¬про¬по¬р¬цій¬но й од¬но¬бі¬ч¬но ви¬пе¬ре¬джає йо¬го со¬ці¬а¬ль¬но-¬ку¬ль¬ту¬р¬ний та мо¬ра¬ль¬ний роз¬ви-ток. У зв’я¬з¬ку з цим, мо¬ра¬ль¬на не¬до¬с¬ко¬на¬лість бі¬ль¬шо¬с¬ті люд¬с¬т¬ва пе¬ре-тво¬рює йо¬го на мо¬н¬с¬т¬ра, який хо¬ча і має де¬які яко¬с¬ті ге¬ні¬а¬ль¬но¬с¬ті, але мо¬же вре¬ш¬ті-¬решт ста¬ти же¬р¬т¬вою вла¬с¬них злих справ. Вна¬слі¬док цьо¬го ство¬рю¬єть¬ся аб¬су¬р¬д¬на си¬ту¬а¬ція в іс¬то¬рії люд¬с¬т¬ва, ко¬ли са¬ма люд¬сь¬ка при¬ро¬да діє про¬ти нас.

Зви¬чай¬но, не¬до¬с¬ко¬на¬лість при¬ро¬ди лю¬ди¬ни не ви¬ни¬к¬ла впе¬р¬ше в іс-то¬рії, во¬на ви¬яв¬ля¬ла¬ся і в по¬пе¬ре¬дні сто¬літ¬тя і ти¬ся¬чо¬літ¬тя, але са¬ме на-при¬кі¬н¬ці XX сто¬літ¬тя остан¬ня на¬бу¬ла за¬гро¬з¬ли¬во¬го ха¬ра¬к¬те¬ру че¬рез вплив тех¬но¬ген¬ної ци¬ві¬лі¬за¬ції на на¬вко¬ли¬ш¬нє се¬ре¬до¬ви¬ще, від яко¬го за¬ле-жить жит¬тя лю¬дей.

От¬же, як¬що для епо¬хи ін¬ду¬с¬т¬рі¬а¬лі¬з¬му бу¬ло при¬та¬ман¬не пра¬г¬нен¬ня ви¬со¬ко¬го рі¬в¬ня жит¬тя, то су¬час¬ний пе¬ре¬хід до пост¬ін¬ду¬с¬т¬рі¬а¬лі¬з¬му ви¬ма-гає обе¬ре¬ж¬ної пе¬ре¬орі¬є¬н¬та¬ції ба¬зо¬вих цін¬но¬с¬тей со¬ці¬у¬му на по¬сту¬по¬ве до¬ся¬г¬нен¬ня ви¬со¬кої яко¬с¬ті жит¬тя, від¬тво¬рен¬ня на¬вко¬ли¬ш¬ньої при¬ро¬ди.

Та¬ким чи¬ном, су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬ва зму¬ше¬ні бу¬дуть про¬хо¬ди¬ти че¬рез за¬сво-єн¬ня до¬ся¬г¬нень тех¬но¬ген¬ної ци¬ві¬лі¬за¬ції і пе¬ре¬хо¬ду до ан¬тро¬по¬ген¬но¬ї. Са-ме ан¬тро¬по¬ген¬на ци¬ві¬лі¬за¬ція під¬не¬се лю¬ди¬ну над її его¬ї¬с¬ти¬ч¬ни¬ми ці¬ля¬ми і до¬по¬мо¬же ви¬й¬ти на рі¬вень сві¬то¬гля¬д¬них па¬радигм. Іс¬то¬ри¬ч¬ний роз¬ви¬ток, у свою чер¬гу, бу¬де ре¬а¬лі¬зу¬ва¬тись ли¬ше в про¬це¬сі транс¬фо¬р¬ма¬ції со¬ці¬а¬ль-но-¬сві¬то¬г¬ля¬д¬них на¬ста¬нов, що ви¬зна¬ча¬ють ста¬в¬лен¬ня лю¬ди¬ни до сві¬ту за-га¬лом.

Ба¬га¬то вче¬них і фі¬ло¬со¬фів да¬ють своє ро¬зу¬мін¬ня май¬бу¬т¬ньої ци¬ві¬лі-за¬ці¬ї. Один із них, А. Печчеї, при¬хо¬дить до ви¬сно¬в¬ку, що ви¬хід з ту¬пи¬ків про¬гре¬су слід шу¬ка¬ти не ззо¬в¬ні, а в се¬ре¬ди¬ні лю¬ди¬ни – в її осо¬би¬с¬то¬с¬ті, зі всі¬ма без ви¬клю¬чен¬ня по¬тре¬ба¬ми і пра¬г¬нен¬ня¬ми. Звід¬си ви¬пли¬ває, що май¬бу¬т¬ньою ци¬ві¬лі¬за¬ці¬єю мо¬же бу¬ти ан¬тро¬по¬ген¬на ци¬ві¬лі¬за¬ці¬я.

Сьо¬го¬дні не мо¬ж¬на уяви¬ти со¬бі цю ци¬ві¬лі¬за¬ці¬ю. Од¬нак мо¬ж¬на впе¬в-не¬но кон¬с¬та¬ту¬ва¬ти аль¬те¬р¬на¬ти¬в¬ність шля¬хів її мо¬ж¬ли¬во¬го роз¬ви¬т¬ку. Ана-ліз ін¬ди¬ві¬ду¬а¬ль¬ної і ко¬ле¬к¬ти¬в¬ної по¬ве¬ді¬н¬ки лю¬дей в умо¬вах су¬час¬них, най¬більш роз¬ви¬ну¬тих кра¬їн, до¬зво¬ляє го¬во¬ри¬ти про мо¬ж¬ли¬ві сце¬на¬рії роз¬ви¬т¬ку ци¬ві¬лі¬за¬ці¬ї.

Один з та¬ких сце¬на¬рі¬їв від¬по¬ві¬дає то¬му “кі¬н¬цю іс¬то¬рі¬ї”, який зма-льо¬ва¬ний в од¬но¬ймен¬ній стат¬ті Ф. Фукуями. “Кі¬нець іс¬то¬рі¬ї” Фу¬ку¬я¬ма вба¬чає в то¬му, що люд¬с¬т¬во вре¬ш¬ті-¬решт знай¬шло кі¬н¬це¬ву, ро¬зу¬м¬ну фо¬р-му су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬ва і дер¬жа¬ви, яка вже ре¬а¬лі¬зо¬ва¬на в роз¬ви¬ну¬тих кра¬ї¬нах сві-ту. Про¬фе¬сор вва¬жає, що та¬кою фо¬р¬мою є “лі¬бе¬ра¬ль¬ні ідеї і по¬гля¬ди, об’¬єд¬на¬ні в своє¬рі¬д¬ну іде¬о¬ло¬гію, в ме¬жах якої ви¬рі¬ше¬ні всі су¬пе¬ре¬ч¬но¬с¬ті і за¬до¬во¬ле¬ні люд¬сь¬кі по¬тре¬би”.Ос¬но¬в¬ним не¬до¬лі¬ком лі¬бе¬ра¬ль¬но-¬ге¬до¬ні¬с¬ти¬ч¬но¬го сце¬на¬рію є об¬ме-же¬ність йо¬го ра¬м¬ка¬ми най¬більш бла¬го¬по¬лу¬ч¬них в еко¬но¬мі¬ч¬но¬му від¬но-шен¬ні су¬с¬пільств. Але в дій¬с¬но¬с¬ті ці су¬с¬пі¬ль¬с¬т¬ва не змо¬жуть іс¬ну¬ва¬ти ізо-льо¬ва¬но від сві¬ту, ци¬ві¬лі¬за¬ція май¬бу¬т¬ньо¬го не мо¬же не бу¬ти пла¬не¬та¬р¬но-ю.